Тлумачення снів. Зигмунд Фрейд. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Зигмунд Фрейд
Издательство: OMIKO
Серия: Зарубіжні авторські зібрання
Жанр произведения: Классики психологии
Год издания: 1900
isbn: 978-966-03-8736-2
Скачать книгу
наповнення снів ми забуваємо, то не можемо бути впевненими, що збережена у пам’яті частина не спотворена.

      Сумніви щодо точності відтворення снів пам’яттю висловлює Штрюмпель (Strümpell, 1877, стор. 119): «Дуже просто може статися, що свідомість притомного стану мимоволі істотно виправить пам’ять про сон: ми уявлятимемо, що нам снилося те, чого насправді не було уві сні».

      П. В. Йєссен особливо наголошує (Jessen, 1855, стор. 547): «У вивченні й інтерпретації послідовних і логічних снів слід завжди зважати на ту зазвичай нехтувану, а однак важливу обставину, що, пригадуючи такі сни, ми – несвідомо й мимоволі – заповнюємо прогалини й доповнюємо зміст. Рідко буває, а, може, й ніколи не трапляється сон настільки ж послідовний і цілісний, наскільки видається таким його відтворення у пам’яті. Навіть найпереконаніші правдолюби навряд чи здатні переповісти незвичний сон без жодних доповнень і прикрашання: прагнення людського розуму бачити цілісну картину настільки сильне, що мимоволі виправляє будь-які непослідовності, що порушують цілісність сну».

      Майже перекладом наведеного твердження Йєссена видаються незалежні мікування В. Еґґера (Egger, 1895, стор. 41): «…L’observation des rêves a ses difficultés spéciales et le seul moyen d’éviter tout erreur en pareille matière est de confier au papier sans le moindre retard ce que l’on vient d’éprouver et de remarquer; sinon, l’oubli vient vite ou total ou partiel; l’oubli total est sans gravité; mais l’oubli partiel est perfide; car si l’on se met ensuite à raconter ce que l’on n’a pas oublié, on est exposé à compléter par imagination les fragments incohérents et disjoints fournis par la mémoire… on deviant artiste à son insu, et le récit périodiquement répété s’impose à la créance de son auteur, qui, de bonne foi, le présente comme un fait authentique, dûment établi selon les bonnes méthodes…» [36].

      Так само К. Шпітта (Spitta, 1882, стор. 338), здається, вважає, що саме намагаючись відтворити сон, ми вносимо порядок у сукупність не пов’язаних між собою елементів сновидіння – «з мішанини роблячи послідовність, співставлення, запроваджуємо процес логічного зв’язування, якого бракує у сні».

      Перевірити точність пам’яті можна тільки об’єктивним контролем, але його неможливо застосувати до снів, бо вони становлять особистий досвід, єдиним знанням про який залишаються власні спогади. У такому разі, наскільки вартісною вважати нашу пам’ять про сни?

      Д. Особливі психологічні характеристики снів

      У науковому дослідженні снів ми виходимо з припущення, що сон є результатом діяльності нашого розуму. Проте наповнення сну постає перед нами як щось чужорідне, і ми настільки мало усвідомлюємо себе творцями власних снів, що кажемо: «Мені приснилося» замість: «Я снив/ла». З чого походить наша відчуженість від наших снів? Наше обговорення джерел снів виключає обумовленість цього почуття наповненням снів, оскільки реальне життя і сни здебільшого містять спільний матеріал. Відтак виникає питання, чи не зміни у психічних процесах під час сну створюють згадане враження, а отже, нам варто розглянути психологічні характеристики снів.

      Ніхто не підкреслив так різко істотну різницю між снами і притомною свідомістю і не зробив з цього такі далекосяжні свої висновки, як Густав Теодор Фехнер в одному з розділів своїх «Елементів психофізики». (G. T. Fechner, 1889, том 2, стор. 520–521). На його думку, «ні просте пригнічення свідомого психічного життя нижче базового порогу», ні


<p>36</p>

«Спостереження за снами має свої особливі труднощі, і єдиний спосіб уникнути помилки у таких питаннях – це якнайшвидше довірити паперу щойно пережите й помічене; інакше дуже скоро забудемо – повністю або частково. Не так страшно – якщо повністю, але часткова втрата підступніша, бо тоді, переповідаючи збережені у пам’яті непослідовні й незв’язані фрагменти, ми схильні доповнювати їх з уяви… Ми несвідомо стаємо художниками слова, а періодично повторювана розповідь схиляє автора вірити, що він подає справжній факт, встановлений належним чином і за всіма правилами» (фр.).