Е. Етичні почуття в снах
З мотивів, які стануть зрозумілими після того, як читач візьме до уваги мої власні дослідження снів, я відділив від проблем психології сну окреме питання – чи моральні уподобання й почуття сягають у світ снів і, якщо так, то якою мірою. У цьому питанні ми, на свій подив, подибуємо ті ж таки протиріччя у позиціях авторів, які спостерігали з приводу решти розумових функцій. Деякі впевнено стверджують, що сни моральних вимог не знають, а інші так само рішуче заявляють, що моральна природа людини зберігається також у снах.
Звернення до загального досвіду нічних снів не залишає сумніву щодо правильності першої тези. Йессен стверджує (Jessen, 1855, стор. 553): «Ми не тільки не стаємо кращими і доброчеснішими уві сні, але навіть навпаки, совість теж засинає, і ми вже не знаємо співчуття і вчиняємо найсерйозніші злочини – крадіжки, насильства і вбивства – байдуже і без краплі каяття».
Радешток (Radestock, 1879, стор. 164): «Слід зазначити, що асоціативні зв’язки, об’єднання ідей відбуваються у снах без осмислення, не зважаючи на естетичні смаки й моральні перестороги; критичність надзвичайно слабка, переважає етична байдужість».
Фолькельт (Volkelt, 1875, стор. 23): «У снах, як відомо, особлива нестримність відзначається у сексуальних стосунках. Сновидець сам украй безсоромний і позбавлений моральних пересторіг, а крім того, він спостерігає інших, навіть осіб, яких високо шанує, за діями, асоціювати з якими у реальному житті він не посмів би їх навіть подумки».
Різкий контраст до цих тверджень становлять заяви на кшталт зробленої Шопенгауером (Schopenhauer, 1862, том 1, стор. 245), що кожен, хто фігурує у сні, діє і висловлюється відповідно до своєї вдачі. Р. Ф. Фішер (R. Ph. Fischer, 1850, за Spitta, 1882, стор. 188) стверджував, що суб’єктивні відчуття і прагнення, емоції і пристрасті довільно виявляються у снах, і що у снах відображаються моральні риси людей.
Гаффнер (Haffner, 1884, стор. 251): «За ліченими винятками… порядна людина буде порядною навіть у снах; вона протистоятиме спокусам, утримається від ненависті, заздрощів, гніву й інших вад; а людина гріховна, як правило, побачить у своїх снах картини, які мала перед очима у притомному стані».
Фр. Шольц (Scholz, 1887, стор. 36): «У снах є істина, у снах ми пізнаємо власну сутність, попри будь-яку машкару – вшанувальну чи принизливу… Чесна людина не вчинить ганебного злочину навіть уві сні, або, якщо таке станеться, то вона жахнеться свого вчинку як такого, що суперечить її природі. Римський імператор, який стратив одного зі своїх підданих, бо тому снилося, як він стяв голову кесареві, виправдовував своє рішення тим, що маючи такі думки уві сні, той либонь мав подібні у реальному житті. Ось чому про недопустимі для нас речі ми, у дуже характерний спосіб, говоримо: «Мені б таке навіть уві сні не привиділося».
Натомість Платон вважає, що кращими є ті, кому тільки уві сні ввижається те, що інші роблять наяву.
«Розкажи