Перетворення ідеї на галюцинацію – не єдине, що відрізняє мислення сну від притомного мислення. Сни створюють з образів ситуацію, представляючи її як справжню; за висловом Шпітти, сни надають ідеї драматичної форми (Spitta, 1882, 145). Характеристика цього аспекту життя у снах не буде повною, якщо не зауважимо, що під час сну (як правило; оскільки трапляються винятки, які потребують окремого дослідження) ми не міркуємо, а досвідчуємо, тому цілковито віримо у такі галюцинації. Тільки по пробудженні виникає критичне ставлення і усвідомлення того, що ми не досвідчили, а лише думали у своєрідній формі, інакше – снили. Саме ця характеристика відрізняє справжні сни від мрій, які ми ніколи не плутаємо з реальністю.
Ось як Бурдах підсумовує досі розглянуті нами характеристики життя у снах (Burdach, 1838, 502 і далі): «До ключових особливостей снів належить такі: а) [уві сні] суб’єктивна діяльність нашої душі виступає як об’єктивна, оскільки наші чуття сприймають плід нашої уяви так, ніби він є чуттєвим враженням… б) сон кладе край самоправності. Певної пасивності вистачає для того, щоб заснути… Виникнення образів уві сні уможливлюється ослабленням самоправності».
Йдеться про спробу пояснити, чому розум приймає на віру галюцинації снів, що може відбутися тільки за умови припинення його самостійної діяльності. Штюмпель (Strümpell, 1877) стверджує, що розум поводиться правильно і відповідно до своїх механізмів. Елементи снів аж ніяк не прості примари, а справжні й реальні переживання душі – такі, якими вони виникають у притомному стані за посередництва органів чуття (там же, стор. 34). У притомному стані душа формує уявлення у словесних образах і думках, а уві сні – у справжніх чуттєвих картинах (там же, стор. 35). Крім того, уві сні присутнє просторове сприйняття, оскільки відчуття й образи переміщуються у зовнішнє середовище (там же, стор. 36). Тому також мусимо визнати, що уві сні душа перебуває у тій самій позиції щодо своїх образів і сприйняття, що й після пробудження (там же, стор. 43). Помилка, якої вона у цьому допускається, пов’язана лише з браком у стані сну критеріїв, які дозволили б розрізняти надходження відчуттів ззовні чи зсередини. У снах ми не маємо змоги піддавати їх образи перевірці, яка справдила б їхню об’єктивну реальність. Душа уві сні також нехтує відмінністю між образами, що довільно чергуються