Тлумачення снів. Зигмунд Фрейд

лише з пам’яті по пробудженні. Але дуже часто ми маємо відчуття фрагментарності й неповноти спогаду про сон, наповнення якого, насправді, було більшим. Крім того, цей спогад – можливо, яскравий вранці – зникає впродовж, скорочуючись до незначних уривків. Часто ми також, знаючи, що мали якийсь сон, не пам’ятаємо, про що він був; і ми настільки звикли до схильності забувати сни, що нам не видається абсурдним те, що людина вранці не знає ні що саме їй снилося, ні навіть – чи снилося щось узагалі. З іншого боку, трапляється, що сни надзвичайно чіпко тримаються у пам’яті. Я аналізував сни своїх пацієнтів, які вони бачили двадцять п’ять і більше років тому, і можу пригадати певний свій сон, якому щонайменше тридцять сім років, а він досі не втратив свіжості. Це доволі дивно і спочатку видається незрозумілим.

      Забуття снів найдосконаліше описав Штрюмпель (Strümpell, 1877, стор. 79 і далі). Це, безперечно, складне явище, оскільки автор виводить його не з однієї, а з цілої низки причин.

      Перш за все, причини, з яких ми забуваємо події реального життя, поширюються також на сни. Ми схильні забувати незліченну кількість відчуттів і вражень, які виявилися заслабкими і не викликали достатнього збудження душі. Те саме трапляється з багатьма образами зі снів – ми їх забуваємо, бо вони були занадто слабкими, тоді як сильні óбрази з того самого сну залишаються у пам’яті. Зрозуміло, проте, що фактор інтенсивності як такий не є вирішальним у збереженні образів сну; і Штрюмпель (Strümpell, 1887, стор. 82), і низка інших авторів (напр., Calkins, 1893, стор. 312) визнають, що нерідко ми швидко забуваємо óбрази, які – ми знаємо – були дуже яскравими, водночас утримуючи в пам’яті нечіткі, тьмяні елементи. Крім того, у реальному житті ми скоріше забуваємо одноразові враження і ліпше запам’ятовуємо те, що повторюється неодноразово, а більшість снів становлять унікальний досвід [34], і ця обставина теж сприяє нашій схильності забувати сни. Та набагато важливішою є третя причина. Щоб відчуття, ідеї, думки стали прийнятними для запам’ятовування, вони не повинні виступати ізольовано, а мають включати однорідні групи та логічні ланцюжки. Якщо слова невеличкого віршика розділити і перемішати, такий текст важко буде запам’ятати. «Упорядковані і розташовані у належному порядку слова допомагають одне одному, складаючись у загальний ясний сенс, який тривалий час зберігається у пам’яті. Нонсенс ми насилу і рідко утримуємо в пам’яті так само, як плутанину і безлад» (Strümpell, 1877, стор. 83). Снам же, у більшості випадків, бракує ясного сенсу і послідовності. Композиції снів бракує характеристик, що сприяли б їх запам’ятовуванню, вони зазвичай розпадаються скоро по пробудженні і забуваються. Радешток (Radestock, 1879, стор. 168), проте, зауважує, що ми найкраще утримуємо в пам’яті найхимерніші сни, що не зовсім узгоджується з наведеним вище твердженням.

      Іще дієвіше, на думку Штрюмпеля, сприяють забуттю снів інші фактори, що випливають із співвідношення між снами й повсякденним життям. Наша слабка пам’ять на сни, очевидно, є проявом раніше згадуваної схильності (майже) всіх снів відтворювати не цілісні