Сестра Ґрандінґ вперла руки в боки та повернулася до нього:
– Містере Мілліган, це вас аж ніяк не стосується.
рейджен загарчав крізь стиснуті зуби:
– Забирайся геть звідси негайно, суко! Негайно!
Він відірвав від ліжка бильце і почав розмахувати ним навколо себе, відганяючи наглядачів. Очі місіс Ґрандінґ перелякано розширилися. рейджен розтрощив вікно. Вони спробували скрутити його, але він один за одним відправив усіх наглядачів у нокаут.
– За що?! Господи, за що?! Чому?!
Кілька наглядачів одночасно накинулися на рейджена і схопили його за ноги й руки. Їм удалося втягли його в душову кімнату, і один з наглядачів устромив йому в шию шприц. Очі заступила темрява.
(2)
томмі прокинувся й закліпав очима. Він відчув, як його хтось піднімає, кладе на качалку і прив’язує. Він звільнив руки з ременів, але наглядач швидко знов його прив’язав – цього разу міцніше, – а також затягнув ремені на ногах. томмі знов звільнився, і їм довелося прив’язати його за руки, ноги та груди. Його везли геть із чоловічого корпусу.
томмі знав, що його перевозять у відділення інтенсивної терапії – це дев’яте відділення. Тут найвищий ступінь охорони, і, по суті, він буде просто цілими днями сидіти на стільці. Е, ні. Звідти він утече.
Раптом томмі збагнув, що його везуть не у відділення № 9, а на якусь платформу для завантаження. Він спробував звільнити руки, але наглядачі постійно підтягували ремені дедалі тугіше. Якась огидна жінка засунула йому в горло пігулку. Качалку затягли на платформу і завезли у фургон. Усередині томмі побачив електричні дроти, і відразу все зрозумів. Він у «Барбекю на колесах».
Усі казали, що використання шокотерапії в Лімі протизаконне, але від інших пацієнтів він чув, що обійти правила тут вдається за допомогою електрошоку на колесах, який начебто не є частиною клініки.
За першим же сигналом тривоги машину просто відключали від мережі та відганяли подалі. Дехто з пацієнтів-зомбі неодноразово бував у «Барбекю на колесах», але томмі був переконаний, що рейджен не дозволить і йому перетворитися на овоч.
Він не помітив, як хтось підійшов до нього ззаду, аж раптом над головою з’явилася Біблія й боляче вдарила по лобі. А потім знов. І ще раз. Кожен удар супроводжувався голосом, який закликав:
– Ім’ям Господа нашого Ісуса Христа заклинаю тебе, демоне! Облиш це тіло й душу!
Голос був схожий на Лінднера. томмі навіть був майже упевнений, що це він, але побачити його не вдавалося. До голови, наче навушники, причепили електроди, змащені якимось провідним гелем, а потім смикнули важіль. томмі почув, як навколо все загуло. У голові була єдина думка: ну хоч Річард поки відпочине від цих виродків…
А потім був удар. Перш ніж усе поглинула темрява, томмі встиг покликати на допомогу. Але рейджен не