– Моя мати була близнючкою, – сказав я. – Вона народилась передчасно і важила лише 1114 грамів. Вона провела два місяці в інкубаторі без людського дотику.
– Це якось вплинуло на неї? – запитав архієпископ Туту.
– Думаю, це мало на неї величезний вплив.
– Зараз є ці… як їх називають? – сказав архієпископ Туту. – Сумки кенгуру. Ми з моєю дружиною Леєю патронуємо дитячу лікарню в Кейптауні, і якось, коли ми її навідували, там був великий чоловік, який носив із собою крихітне немовля, прив’язане до грудей для того, щоб воно відчувало його серцебиття. Як нам сказали, доведено, що такі немовлята значно швидше одужують.
Мфо запитала в мене, чи маю з собою фото моїх двійнят, зроблене після того, як вони народились передчасно і перебували в неонатальному відділенні інтенсивної терапії. В однієї з наших доньок було випадання пуповини, яке блокувало проходження через родові шляхи. Унаслідок цього її пульс і рівень кисню знижувались. Акушерка, прикладаючи вакуумний екстрактор до голови нашої донечки, сказала Рейчел, що в неї залишився один поштовх, інакше доведеться терміново робити кесарів розтин. Еліана вже була в родових шляхах, тому кесарів розтин не гарантував безпечних пологів.
Будучи лікарем, Рейчел знала, як і я, що не можна втрачати ні секунди, тому що рівень кисню Еліани наближався до небезпечної позначки. Я ніколи не бачив нічого подібного до тієї сили, з якою Рейчел стрімголов пірнула в біль і вклала всю свою материнську волю в поштовх. Еліана народилася з синюшною шкірою; вона не реагувала на подразники і не дихала. У неї був один бал з десяти за шкалою Апгар – це означало, що вона була ледь живою.
Її відвезли на реанімаційне ліжко, на якому лікарі намагались її врятувати, і звеліли Рейчел говорити до своєї дитини, тому що голос матері має майже магічні лікувальні властивості, навіть під час операцій з високим ризиком. Ми чекали кілька найдовших хвилин у нашому житті, поки лікарі намагалися привести малечу до тями і готували її до інтубації. А потім, в одну невимовно радісну і сподівану мить, Еліана сплюнула, зробила свій перший подих і життєствердно закричала. Ми всі, зокрема й акушерка, плакали від щастя.
Після травматичного народження Еліани двійнят відвезли в неонатальне відділення інтенсивної терапії цієї лікарні. Коли я зайшов туди через деякий час, вони лежали поряд, тримаючись за руки. Важливість любові для життя, описана Далай-ламою, не була