Книга радості: вічне щастя в мінливому світі. Дуглас Абрамс

дехто може поцікавитись, як наша радість пов’язана з боротьбою з несправедливістю та нерівністю. Як наше щастя пов’язане з намаганням зменшити страждання світу? Якщо стисло, чим ретельніше ми лікуємо власний біль, тим більше уваги можемо приділяти іншим. Але, хоч як дивно, архієпископ і Далай- лама стверджували, що насправді для того, щоб вилікувати власний біль, треба звертати увагу на біль інших. Це – доброчесне коло. Що більше ми звертаємо увагу на інших, то більше радості відчуваємо, а що більше радості ми відчуваємо, то більше її можемо дати іншим. Мета полягає не лише в тому, щоб збільшувати власну радість, а й у тому, щоб, як поетично висловився архієпископ, «бути резервуаром радості, оазою миру, озером спокою, кола на якому торкатимуться людей, котрі вас оточують». Як ми побачимо, радість доволі заразна. Як і любов, співчуття й щедрість.

      Отже, більше радості – це не лише більше веселощів. Ідеться про співчутливіший, потужніший і навіть більш духовний стан розуму, який повністю взаємодіє зі світом. Коли ми з архієпископом працювали над навчальним курсом для послів миру та активістів, що вирушають у зони конфлікту, він пояснив мені, чому мир мусить зароджуватися всередині. Не можна принести мир, коли в нашій душі його немає. Так само не можна сподіватися зробити світ кращим, щасливішим, якщо ми не прагнемо цього й у власному житті. Мені кортіло почути про те, як боротися з неминучими перешкодами на шляху до радості, але я знав, що доведеться зачекати до завтра. До обіду залишався час тільки на одне коротке запитання.

      Я запитав у Далай-лами, як це – прокидатись із відчуттям радості, і він розповів про те, як зустрічає кожен ранок:

      – Думаю, якщо ви дуже релігійна людина, то, щойно прокинувшись, дякуєте Богові за новий день. І ви намагаєтеся виконувати Божу волю. Стосовно нетеїстів, таких як я, котрі є буддистами: щойно прокинувшись, я пригадую вчення Будди – важливість доброти і співчуття, хороші побажання іншим або принаймні прагнення зменшити їхні страждання Після цього я пригадую, що все навзаєм пов’язано, вчення про взаємозалежність. Зрештою я визначаю свій намір на сьогодні: цей день має бути змістовним. Для цього треба служити і допомагати іншим, якщо це можливо. Якщо це неможливо, принаймні не завдавати їм шкоди. Це і є змістовний день.

Обід: зустріч двох шалапутників – це чудово

      Залу Далай-лами перетворили на їдальню. У дальньому кінці розташувалася вишукана золота фігурка Будди в різнобарвній дерев’яній коробці. Стіни були завішені тангками – шовковими сувоями, які були розфарбовані в яскраві кольори і на яких був зображений Будда та інші буддійські постаті. Зазвичай їх ненадовго вивішували на стінах монастирів, щоб вони надихали на медитативну практику. Їх використовували з метою заохотити вірян іти шляхом просвітлення.

      Вікна були завішені білими мереживними фіранками, а на столі до обіду поставили кошики з пласким тибетським хлібом і пакети з соком. Сервірування було простим і нагадувало пікнік, а обід складався з типових