Середа, 20 лютого
Я мав великі сподівання й вони виправдалися – це було захопливе вступне засідання. Гучного сміху, неабиякого піднесення й алкоголю вистачало з лишком. Еферт приніс червоне і біле вина та джин.
Після тривалого і жвавого обговорення присутні одноголосно прийняли такі пункти:
1. Мета клубу – додати радості старим людям шляхом організації екскурсій.
2. Виїзд призначити на одинадцяту ранку в понеділок, середу, четвер чи п’ятницю.
3. Скиглити заборонено.
4. Організатор має враховувати різноманітні фізичні обмеження.
5. Організатор має брати до уваги обмеженість державної пенсії.
6. Організатор завчасно повідомлятиме лише обмежений обсяг потрібної інформації.
7. Окрім пунктів 2-6, все інше дозволяється.
8. Клуб закритий. Жодних нових учасників, доки не буде узгоджено іншого.
За потреби Еф’є дасть свій лептоп відповідальному за вибір місця призначення й проведе короткий курс «Google для початківців», аби кожен зміг навчитися шукати інформацію. Греме візьметься за першу поїздку, потім Еф’є, Грітьє, я, Еферт та Едвард. Як бачите, усі збуджено почали обмірковувати й планувати.
Чи то була доля, чи збіг обставин – тут думки розділилися, та хай там як, а це винятково щаслива комбінація обставин, що саме такий гурт з шести людей випадково зійшовся за столом у понеділок. Усі неймовірно приємні, освічені та, що найважливіше, серед них не було скигліїв.
Четвер, 21 лютого
Це було схоже на підліткову вечірку, що вийшла з-під контролю! Ми залишалися унизу аж до одинадцятої вечора і, здається мені, веселилися трохи загучно, ну, може, геть трохи. А проте вчора вдень на дошці оголошень з’явилося наступне:
«У відповідь на кілька скарг на шум керівництво вирішило, що з понеділка по п’ятницю Відпочинкову кімнату зачинятимуть о 22:30 задля забезпечення спокійного нічного відпочинку для всіх пожильців. До того ж нагадуємо мешканцям про дотримання узгодженого максимуму в два напої для одного».
Ніхто й ніколи не просив мене дотримуватися узгодженого максимуму в два напої. Щойно з’явилось би обмеження, Еферт одразу заявив би, що візьме на себе роль Аль Капоне й організує підпільну операцію. Клуб «Старих, але ще не мертвих» роздратований, обурений і надзвичайно мотивований. Мотивацією послугували не копи, сльозогінний газ чи Твіттер – вистачило повідомлення на дошці оголошень. Красно дякуємо, керівництво.
Нас усіх неабияк здивувало те, що Едвард Шермер став значно розкутішим. Зазвичай він не дуже говіркий, бо через параліч його важко зрозуміти. Аж нараз під час чаювання, перед усім зібранням пожильців унизу, він підвівся й голосно, хоч і нечітко промовляючи слова, поцікавився, хто ж поскаржився на шум.
У кімнаті враз запала тиша.
Тоді Едвард пояснив – знову ж таки голосно і з паузами поміж словами, і саме тому це було так вражаюче,