Культ. Любко Дереш. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Любко Дереш
Издательство: Фолио
Серия:
Жанр произведения: Контркультура
Год издания: 2001
isbn: 978-966-03-7788-2
Скачать книгу
листя.

      Газета трішки звеселила його. Він прочитав статті про комерсанта, якого уколошкав його ж бухгалтер, про зґвалтовану бабусю, мальтретовану своїм сусідом-пияком, узнав, що у Соммерсета Моема було понад тисячу двісті коханок і що він помер від оперізуючого лишаю, якого підчепив у наймолодшої, котра мала всього тринадцять. Газета писала, що під кінець свого розгульного життя Моем виглядав, наче цейлонський рибозмій, увесь покритий лусочками лишаю. Банзай порівняв те, що знав він, і те, що писала газета: виходило, що «Місяць та мідяки», як і решта творів, писався під час інтимних зносин із черговою повійкою.

«12.30 – пригоди Супермена у фант. серіалі «Пригоди Супермена»,

      значилось у програмі.

      Потім ішла сторінка роботи з нацією, де писалося, що Будда й Заратуcтра, як, безумовно, і Господь наш Ісус Христос, є вихідцями з Галичини. Говорилось і про те, що Атілла тривалий час був видатним полководцем при князеві Ярославі. Автор наводив навіть беззаперечні докази своєї правоти: адже назва племені, яким верховодив могутній Атілла, – гуни – походить від українського слова «гунька», що означає верхню теплу одіж із овечої вовни. Від того ж автора, до речі, Банзай узнав, що факти, наведені вище, визнані істориками цілого світу, а сам автор отримав благословення від леґендарного Льва Ґумільова.

      Такі-от справи.

      До речі, світлини «Акт розтління неповнолітньої гр. Кліо Автором. Фото Автора» він так і не знайшов. Цілком імовірно, що фотка була опублікована у попередніх номерах часопису.

      Інтерв’ю з місцевими жителями, які бачили інопланетян, Банзай вирішив не читати, а викинув газету до сміття. Запах зими. Думки про дим. Пам’ять про Дарцю, згадки про Солю. Запах диму, думки про Дарцю, пам’ять про зиму, згадки про Солю. Згадки про Солю.

      Соля.

      2

      На третьому курсі, відразу після «екватора», він ледь не вчинив найдурнішого поступку в своєму житті. Від цього його врятував лише один кивок голови, якого вона так і не зробила після запитання: «Чи не хотіла б ти одружитися зі мною?» Запитання стосувалося його коханої, Соломії Лякливиці.

      Соля вчилася разом із ним на одному курсі. Спочатку вона викликала у ньому якусь незрозумілу відразу своїм світобаченням, потім настало примирення, а потім він посмертно втріскався у неї. А вона, на Юркову думку, у нього. Принаймні так то виглядало.

      Але Соля була не просто розумною, красивою, всесторонньо розвинутою дівчиною. Факультативно їй ще вдавалося бути лярвою, стервою, курвою і просто сукою. Але він, Юрко Банзай (він, Ю р к о Б а н з а й!), із малозрозумілих причин зумів її покохати.

      Соля була справжньою красунею, з ідеальними рисами обличчя, тонкою шиєю, довгими ногами й вишуканими манерами. Ось, мабуть, те, що й причарувало його так безнадійно й залізобетонно-міцно.

      На ранніх (операбельних) стадіях хвороби його почало захоплювати те, як Соля бачить світ (а пригадаймо того Юрка Банзая, якого нестримно вернуло від її поглядів ще якийсь рік тому!). Потім він почав ловити кайф від її уроків французької.

      І,