Нехай срібними росами будять Вас уранці,
Хай здійсниться тисяча Ваших бажань,
Дозвольте нам у Ваше свято
Привітати Вас від усієї душі,
І побажати Вам тільки щастя,
Добра, радості в житті.
Снаги трудової без ліку,
Ні грама бід, ні крапельки страждань,
Злету орлиного та віку лебединого,
І якнайменше нерозв’язаних питань.
З РОСИ І ВОДИ!
Юрка насторожило одне: чому «будять Вас уранці»? І чому не нептунці чи плутонці, скажімо?
Тимчасово невизнані дитячі таланти також приклали свою шкодливу руку до теплих привітань. Хтось гелевою ручкою, імітуючи шрифт поздоровлення, дописав:
Солнце, воздух и вода
Не помогут никогда.
Лишь активный онанизм
Укрепляет организм.
ЦІЛУЄМО!
6
26 вересня, у вівторок, відбувся черговий факультатив.
На урок приходили різні люди, шукаючи знань, чи просто з підлабузницьких міркувань.
Основним ґенератором підлабузництва була Іра Коркуша. Банзаю вона дуже нагадувала Рибу-Сонце з мультика про Умку. Від неї йшли невпинні флюїди підлизування. Вона стала своєрідним ґуру, ідеологом цього тонкого і вельми непростого заняття. Коло неї згуртувалось іще четверо дівчат подібного віросповідання.
Банзай зайшов у клас. Там сиділо вже троє хлопців, Ігорчик Лель, як його всі називали, – серед них. Його Банзай бачив у невдалих спробах замаланювання до Дарці. Ну і, звичайно, Королева підлабузництва зі своїм кортежем. Вона сіла за другу парту… Не надто близько, щоб відразу ж викрились її плани, і не надто далеко, щоб утратити вплив на Юрка.
Банзай вже замірявся почати лекцію. Він став посередині, збираючись розповісти про цикл трикарбонових кислот, як у клас зайшла Дарця Борхес. Вона привіталася, скинула легку осінню куртку, жбурнула шкіряний наплічник на крісло і сіла у порожньому ряду, де нікого не було (подалі від усіх, мабуть). Вона ледь посміхалася, чекаючи, що ж такого видасть сьогодні Банзай.
Раптом озвалася Риба-Сонце:
– Слушай, Дарця, і ти ше сюда приперлася?
Дарця повернула до неї голову і щось проартикулювала губами. Що саме, не було видно, бо на лице з одного боку розсипалося волосся.
– Сама іді туда! Вали звідси, чюєш? – голосно пронявкала Риба-Сонце.
– Да! Вали! – кракнула одна з її подруг. – Мєньше народу – більше кіслароду!
Банзай побачив, як здригнулось обличчя Дарці. Він хотів було сказати, що на лекцію вільно приходити кожному, кому захочеться, але Дарця вже встала і повільно