– Закони Речі Посполитої не дозволяють такий шлюб. Я не маю права порушити волю короля і догми святої церкви. Ідіть до пана біскупа. Якщо буде його дозвіл, то хай благословить вас свята Мадонна.
Кам’янецький біскуп Адам Краснянський уважно вислухав молодого полковника, підвівся з глибокого крісла, схрестив на грудях руки і мовчки почав ходити по кімнаті. Юзеф стояв, схиливши голову, з тривогою чекав рішення святого отця, котрий мав найбільшу владу на Поділлі. Грекиня полонила його серце, опанувала волю. Він ладен продати душу самому нечистому, щоб заволодіти нею, та поки що сподівається на Бога. А тим часом біскуп, мовчазний і похмурий, ходить по вітальні, морщить у глибокій задумі лоба, зрідка позирає на полковника, ураженого амуровими стрілами.
Глава католицької церкви на Поділлі Адам Краснянський не лише посідав помітне місце на ієрархічній драбині – він був також розумним і далекоглядним політиком. Замислившись над клопотами до нестями закоханого Юзефа Вітте, він пригадав легенду про царське походження заморських красунь. Ту легенду пустили по світу Текля Аксамітовська і пані Лоська. Розійшлася вона по всьому Поділлю, дісталася вух біскупа Краснянського, і хоч сприйняв її як вигадку, все-таки замислився над нею, і в його голові виникла далекосяжна ідея: чому не використати грекиню на благо вітчизни? Колись Марина Мнішек була одружена з Лжедмитрієм, і це дало змогу Польщі виставити свого претендента на російський престол. А якщо підтримати чутки, що Софія походить із роду візантійських імператорів… Чи не можна буде за допомогою цієї красуні завести політичну гру і претендувати на Константинополь? Святому отцеві муляло й інше. Він знав, що старий Вітте проти цього шлюбу, отже, трапилася нагода насолити давньому ворогові…
– Сину мій, – нарешті заговорив біскуп, – чисте й вірне кохання дарує людям Бог. Я дозволяю вам побратись і благословляю вас. Хай буде між вами мир, любов і злагода віднині й довіку! Будьте щасливі на многії літа!
Краснянський перехрестив Юзефа і важко опустився в крісло. Наречений із хвилину стояв непорушно, мов кам’яна баба. Схаменувшись, упав перед біскупом на праве коліно.
– Спасибі, отче.
– Але я маю вам нагадати про походження вашої нареченої, – промовив біскуп. – Вона спадкоємиця візантійського престолу. Не забувайте про це.
Не пішов – на крилах полетів Юзеф від біскупа, і з того ж дня в домі Теклі Аксамітовської почали готуватися до заручин.
Нарешті довгоочікувааний день настав. 14 червня 1779 року – не свято, будень. Мешканці кам’янецького передмістя Зіньківців здивувалися, коли побачили, що костьол відчинено і служка запалює свічки перед образами.
Пішла