Судові процеси були закритими. Перший секретар КПУ Володимир Щербицький під грифом «совершенно секретно» звітував московському начальству, що заарештовано і притягнено до відповідальності керівника і шістьох учасників «группы националистически настроенной молодежи», що «ставили своей конечной целью отторжение Украины от СССР». Мармус отримав 6 років концтабору і 5 років заслання. У газетах з’явилась інформація, що хлопців засудили не за українські прапори, а за «зв’язок з американською розвідкою».
Співробітники КДБ намагались налаштувати односельців проти сімей «ворогів», казали: «Подякуйте своїм хлопцям, бо якби не вони, то ніхто б вас не турбував». А у Чорткові по вокзалу стала ходити жінка, яка голосно жалілася, що їй «бандерівці повідрізали груди».
«Наш арешт і перебування в ув’язненні марно не пропали. Сам цей факт свідчив, що Україна продовжує боротися», – стверджував Микола Мармус.
Захаров Борис. Росохацька група // Дисидентський рух в Україні: Віртуальний музей. – 2005. – 24 травня. Режим доступу: https://goo.gl/gjgYD7
Музиченко Ярослава. Концтабір за символ // Україна молода. – 2005. – 16 липня. Режим доступу: https://goo.gl/vHN8vw
Овсієнко Василь. Відкритий лист дисидента Овсієнка дисиденту (і фантазеру) Сапеляку // Історична правда: [Інтернет-ресурс]. – 2011. – 29 серпня. Режим доступу: https://goo.gl/IWDoon
Овсієнко Василь. Мармус Володимир Васильович: [Інтерв’ю 2 квітня 2000 р., с. Росохач] // Дисидентський рух в Україні: Віртуальний музей. – 2005. – 14 липня. Режим доступу: https://goo.gl/EGePkF
Сапеляк Степан, Овсієнко Василь. Мармус Володимир Васильович // Дисидентський рух в Україні: Віртуальний музей. – 2005. – 19 квітня. Режим доступу: https://goo.gl/G1lltG
26 лютого 1933 року заарештований поет, кіносценарист Володимир Ярошенко[22]
У Ярошенка була доволі яскрава молодість. Наприкінці 1910-х – на початку 1920-х років він активно друкувався. Тоді вийшли його збірки віршів «Світодень», «Луни», оповідань та повістей «Кримінальна історія», «Гробовище», п’єси. Спілкувався та співпрацював спочатку з символістами (об’єднання «Музаґет»), потім – з футуристами (був учасником Асоціації панфутуристів та Асоціації комуністичної культури).
У середині 1920-х років Ярошенко завідував київським Будинком літераторів, писав гумористичні поеми, у яких поетизував радянський побут і колективізацію. Про нього казали: Ярошенко подав образи зразкових радянських кооператора, жінки-активістки. Потім був завідувачем сценарного відділу Київської кінофабрики ВУФКУ.
А згодом за ним прийшли.
Уперше Ярошенко був заарештований 26 лютого 1933 року. Звинувачували його в участі у міфічній націоналістичній контрреволюційній організації. Через 2,5 місяця ув’язнення Ярошенка звільнили через «відсутність складу злочину».
Другий арешт відбувся через 3,5 року – 3 листопада 1936 року. У скомпонованому оперуповноваженим IV відділу УДБ НКВС УСРР молодшим лейтенантом держбезпеки Акімовим доносі було