– Дізнаймося спершу, – пропонує адвокат, – наскільки правдиві звинувачення.
– Достатньо правдиві. У мене був роман із цією дівчиною.
– Серйозний?
– А хіба його серйозність може покращити щось чи погіршити? У певному віці всі романи видаються серйозними. Як і серцеві напади.
– Ну, із суто стратегічних міркувань я б порадив вам обрати своєю довіреною особою жінку, – він називає два імені. – І спробувати владнати все приватним чином. Ви візьмете на себе якісь зобов’язання, приміром, підете на деякий час у відпустку, а в обмін на це університет умовить дівчину чи її родину забрати звинувачення. Це найкраще, на що можна сподіватися. Погодьтеся на жовту картку. Мінімізуйте шкоду й зачекайте, поки вщухне скандал.
– Які зобов’язання?
– Групова психотерапія. Громадські роботи. Консультації в психоаналітика. Це вже як вам вдасться домовитися.
– Консультації в психоаналітика? Мені потрібні консультації?
– Зрозумійте мене правильно. Я кажу лише, що однією із запропонованих вам можливостей можуть бути консультації в психолога.
– Щоб мене вилікували? Щоб мене зцілили? Щоб мене зцілили від неприйнятних бажань?
Адвокат знизує плечима.
– Що завгодно.
В університетському містечку триває Тиждень обізнаності щодо насилля. Організація «Жінки проти насилля» (WAR)[29] оголошує двадцятичотирьохгодинну демонстрацію протесту на знак солідарності з «нещодавніми жертвами». Йому під двері просувають памфлет «Жінки кажуть чітко». Унизу хтось нашкрябав олівцем повідомлення: «КАЗАНОВО, ТОБІ ВЖЕ НЕДОВГО ЗАЛИШИЛОСЯ».
Він повечеряв із Розалінд, своєю колишньою дружиною. Вони розлучилися вісім років тому; і повільно, обачливо знову змогли стати якоюсь мірою друзями. Як ветерани війни. Його тішить, що вона досі живе неподалік, можливо, Розалінд відчуває те саме стосовно нього. Принаймні є хтось, на кого можна розраховувати, якщо станеться найгірше: упадеш у ванні, побачиш кров у випорожненнях.
Вони розмовляють про Люсі, його єдину дитину від першого шлюбу, котра тепер живе на фермі в Східній Капській провінції.
– Можливо, я скоро її побачу, – повідомляє він. – Я думаю, чому б не помандрувати.
– Під час семестру?
– Семестр майже закінчився. Залишилося пережити два тижні, і він залишиться позаду.
– Це якось пов’язано з твоїми проблемами? Я чула, що ти маєш проблеми.
– Де ти про це чула?
– Люди, Девіде, не мовчать. Усім відомо про твій останній роман із найсоковитішими подробицями. І нікому не хочеться заткати їм пельку, нікому, крім тебе самого. Можна мені сказати, як дурнувато все це виглядає?
– Ні, не можна.
– А я однаково скажу. Дурнувато, а ще й огидно. Не знаю, як ти даєш собі раду з сексом, і не хочу знати, але цей метод точно не підходить. Тобі скільки… п’ятдесят два? Гадаєш, молодим дівчаткам може подобатися лягати в ліжко з чоловіком такого віку? Гадаєш, їй приємно спостерігати за тобою