Голови схилилися, студенти записують його слова. Байрон, Люцифер, Каїн – усі вони здаються їм однаковими.
Вони завершують читати поему. Він задає їм додому кілька перших пісень із «Дон Жуана» й закінчує заняття трохи раніше. Звертаючись поверх голів, він каже: «Мелані, можна вас на кілька слів?»
Вона стоїть перед ним виснажена, зі змученим обличчям. Його серце знову тягнеться до неї. Якби вони були самі, він би обійняв її, спробував розрадити. «Голубонько моя», – сказав би він їй.
– Може, зайдемо до мого кабінету? – каже натомість.
Вони підіймаються сходами до його кабінету, а її хлопець тягнеться позаду.
– Почекай тут, – каже йому чоловік і зачиняє двері просто перед носом.
Мелані похнюплено сидить перед ним.
– Голубонько моя, – каже він, – у тебе зараз складний період. Мені це відомо, і я не хочу ускладнювати ще більше. Але я мушу поговорити з тобою як учитель. У мене є моральні зобов’язання перед моїми студентами, перед кожним із них. Те, чим твій друг займається в університетському містечку, – це його власні справи. Але я не можу дозволити йому зривати мені заняття. Перекажи йому це від мене.
Щодо тебе самої: тобі слід приділяти більше часу своїй роботі. Тобі варто частіше навідуватися на заняття. А ще ти мусиш скласти тест, який пропустила.
Вона дивиться на нього зі зніяковінням і навіть потрясінням. «Ви самі ізолювали мене від решти, – здається, хоче сказати Мелані. – Ви змусили мене приховувати вашу таємницю. Я більше не просто студентка. Як ви можете так зі мною розмовляти?»
Коли вона озивається, голос такий приглушений, що він ледве чує її слова.
– Я не можу скласти тест, бо не прочитала того, що ви задавали.
Те, що йому хочеться сказати, не можна сказати, дотримуючись пристойності. Він може лише подати їй знак і сподіватися, що вона зрозуміє.
– Просто напиши тест, Мелані, як зробили всі інші. Неважливо, що ти не готувалася, головне – залишити його позаду. Призначмо дату. Як щодо наступного понеділка в обідню перерву? Ти матимеш можливість почитати на вихідних.
Мелані підіймає голову й кидає на нього зухвалий погляд. Вона або не зрозуміла, або відмовляється від запропонованої нагоди.
– У понеділок тут, у моєму кабінеті, – повторює він.
Вона підводиться й закидає ташечку на плече.
– Мелані, у мене є обов’язки. Хоча б зроби те, що я тобі пропоную. Не потрібно ускладнювати все ще більше.
Обов’язки: вона не вважає це слово гідним відповіді.
Увечері він повертається додому з концерту й зупиняється на світлофорі. Повз нього тарахкотить мотоцикл – срібний «Дукаті» з двома пасажирами в чорному одязі. Обоє в шоломах, проте він упізнає їх. Мелані на задньому сидінні широко розчепірює ноги й вигинає поперек. Він хтиво здригається. «Я був там!» – думає він. А потім мотоцикл зривається вперед і відносить її геть.
П’ять
У понеділок вона не прийшла писати тест. Натомість у поштовій скриньці він