Ось тобі, сину, казочка,
А мені бубликів в’язочка… Спи!
Мамо, а надія – вона така сильна?
Найсильніша з усього, мій сину, надія!..
Надійся, що перележиш
І помандруєш до школи… Тож спи!
Мамо, мені вже за п’ятдесят,
У мене вже діти, в дітей моїх – діти,
Не знаю, чи виживу, – в школі у мене
Ти всюди дихаєш. Все з матері:
Світ починається з матері:
Все банальне, усе найпростіше —
Мабуть, найдошкульніше в досвіді.
Скажи мені правду, матусю.
Казку мені повідай – я написав
Більше тисячі казок, та казка твоя
Світиться сонечком, мої ж лише – місячні,
Розкажи мені казку про старість, матусю!..
Я розповім тобі казку… на старість.
Летів ворон з теплих сторон.
Пташат своїх ніс під крилами.
І запитав ворон одне пташа:
– А чи будеш ти батька носити,
Коли батько постаріє?
– Буду, таточку, буду! – збрехало пташа.
Кинув ворон його об камінь.
Запитав ворон друге пташа:
– А чи будеш так батька носити,
Коли батько постаріє?
– Буду, таточку, буду! – збрехало пташа.
Кинув ворон і друге пташа об камінь.
Запитав ворон третє пташа:
– А чи будеш так батька носити,
Коли батько постаріє?
– Буду носити, батьку, буду,
Та тільки… своїх дітей! —
І поніс ворон третє пташа в гніздо,
Правду почувши від нього…
Не мати, не батько – вінець, а дитина.
Спасибі, мамо, за казку…
Дитиною будеш для мене навіки!
Дружина з хлібом
Дружина вносить хліб на рушнику і магнітофон в палату. Вчитель поволі встає, обличчя його розквітає усмішкою, але слабість пересилює його – він знову лягає.
Лежи. Це четвертий клас,
Мар’янин. Не тільки, бач, відсвяткували,
Але й для тебе випекли —
Посвята ось яка на короваї,
Як на весілля вистарались!
А то що в тебе, в вузлику?
А це, бач, кожна із дівчаток
Тобі хотіла щось своє спекти,
Із хліба свого власного.
Яке ж бо вдатне пшеничне тісто!
Дивися: жайворонок, ластівка, шпачок,
Снігур, сорока, соловейко.
До тебе в вирій прилетіли
Дитячі душі, тож видужуй швидше!
Та видужаю. Чую вже: ось-ось
Зведусь на ноги. Просто ж божевілля!
І треба так на вересень злягти.
Дружина розставляє на підвіконні нехитре дитяче птаство.
Дай мені хліба понюхати!
Я пам’ятаю, коли хліб пекли,
Коли я біг ще хлопчиком до школи,
Я чув завжди по запаху із комина,
Який у хаті хліб печеться:
Пшеничний, житній чи ячмінь із житом.
Не