«Всі заняття і становища в суспільності добрі, – пише Сковорода, – коли за них беруться по сродності». Занепад нашої країни спричинила деморалізація інтелігентської верстви або її нездатність, бо взялася вона за несродне собі діло, відкидаючи традицію основного на ієрархічнім принципі укладу. Без зрозуміння цього укладу ніколи не зрозуміємо ролі і значення провідної касти.
І політична мудрість, і біологія доводять, що життя – це боротьба за простір організмів і пород, що кожній істоті живій властивий нахил до розросту як в царстві рослинному, так і в тваринному й людському. Щоб перемогти в цій боротьбі, організм повинен мати власну відповідну до свого завдання форму, яку надає йому не матерія, а її творець. Цю форму може мати матерія лише завдяки перепровадженому цим творцем взаємному укладу частин організму. Кожний член організму є поділений на ряд окремих органів, частин, а кожна з них, як гайка в машині, як наприклад, маятник в годиннику, мусить займати відповідні для свого призначення, для своєї роботи в інтересах цілості, для своїх функцій – певне означене місце, розмір і форму. Коли проти цього закону ворохобляться поодинокі частини організму, претендуючи на невідповідну їх завданню форму, розмір або місце, організм гине, перестає функціонувати. Той, хто координує працю окремих частин, наказуючи загальному механізмові жити, функціонувати і вбиватися в силу, той носить ім’я майстра, в суспільнім житті – формотворця провідної касти.
«Майстри» в громадськім житті – це члени провідної верхівки. Майстер це той, хто «по природі майстер», той, хто до свого діла «створений». «Природа (в сенсі природного нахилу) – є перша всьому причина», вона є «та саморухлива пружина», яка пускає в біг механізм. Без «природи» – нема роботи. «Коли вовк грає на сопілці, ведмідь танцює, а кінь носить поноску – то не можна не сміятися. А коли вовк зробився чабаном (або, скажім, – вівця!), ведмідь ченцем, а кінь радником, то це не жарт, а біда», – каже Сковорода. Каменярі теж спричиняються до збудови храму, але не вони творці його; так само, як ні цегла, ні вапно, ні пісок, ні залізо. Церкву будує той, хто виносив у голові її план, симетрію, пропорції й розмір, «який всьому зв’язь і голова матеріалу». Без нього – а в суспільності без провідної касти – матерія лишиться мертвою купою, як витягнуті навмання букви, як купа фарб без рисунка, як цегла й вапно без плану. Як юрба, як людська отара без формуючого генія провідної касти.
Найкраще у нього тоді йде годинник, коли кожна частина механізму на своїм місці, має свій розмір і свою форму, коли «сродну собі функцію отправляє». «Колесо годинникової машини спитало у другого: скажи мені, для чого ти хитаєшся не в нашім напрямку, а в протилежному? Мене так зробив мій майстер, – відповіло друге, – і цим вам не тільки не заважаю, але ще й допомагаю»: в тім, щоб правильно діяв механізм. Виживе той організм, який має найбільшу силу удару й відпору назовні. Більшу силу й відпорність виявить той, який є досконаліший. Досконалішим є той, що уявляє собою суму доск�