«Може, все ж-таки піти до місіс Робб? – спало мені на думку. – Ні, не піду. Я знаю краще місце», – вирішила я і заповзла під батькове ліжко.
Відтоді як я була там востаннє, простір між рамою ліжка та підлогою помітно зменшився. У плече мені боляче вперлася валіза – я пам’ятала цю валізу, ми її брали із собою, коли їздили на відпочинок; і вдень, і зараз, у темряві під ліжком, вона була однаково сірою й непоказною. У ній було складено наше літнє причандалля: сонцезахисні окуляри, плівки для фотоапарата, купальний костюм (мати його ніколи не вдягала, але чомусь так і не викинула) та всяка всячина. З протилежного боку лежала картонна скринька. Я намацала гофровану відкидну накривку, підняла її й заходилася порпатися всередині. Ось сплутана гірлянда для новорічної ялинки. А ось укрита пір’ям одежинка іграшкового янгола. Коли я востаннє була під батьковим ліжком, я ще вірила у Санта-Клауса. Тепер – уже ні. Може, це теж означає, що я дорослішаю?..
Вивертаючись із-попід ліжка, я зачепила рукою стару бляшанку з-під печива, й вона наполовину висунулася з-під мережки покривала. Я згадала цю бляшанку: вона лежала там завжди. На накривці – зображення скель та ялин північної Шотландії. Раніше мені ніяк не вдавалося цієї накривки зняти – дуже вже щільно вона прилягала; не надто сподіваючись на успіх, я зробила нову спробу – і під моїми «дорослими», сильнішими пальцями накривка раптом піддалася, піддалася так легко, що я аж злякалася від несподіванки. Усередині лежав батьків паспорт, а також кілька папірців різного розміру: це були бланки – частково друковані, частково заповнені від руки. Підпис там, підпис тут.
Бачити для мене означало читати. Так було завжди. Я стала перебирати документи. Свідоцтво про одруження моїх батьків. Їхні свідоцтва про народження. Моє свідоцтво про народження. Червоні друковані літери на кремовому папері. Підпис батька. Я обережно склала папери, поклала разом з іншими документами, що їх уже встигла переглянути, а потім узяла ще один бланк. Він був цілком тотожний з моїм свідоцтвом про народження. Дивно… Навіщо мені два свідоцтва?..
І тут я збагнула, в чому справа: той самий батько, та сама мати, ті самі дата і місце народження, але ім’я – інше!
Що сталося зі мною в ту мить!.. У моїй голові все наче розпалося на шматочки, а потім знову склалося,