Я зробила здивоване обличчя.
– Пінс здається таким тихим містечком, невже тут є місце для банди?
Лорейн лише захихотіла: сама побачиш. На цьому наша бесіда закінчилась на порозі кафе з’явився клієнт. Стара жінка з похмурим виглядом обличчя, у сірому плащі та чорною парасолькою в руках. Погода обіцяла бути чудовою, тому подібне перестереження виявилось зайвим. Відвідувачка кафе повільно опустилась на диван одного зі столиків. Проте одразу стало зрозуміло це її постійне місце.
Розклавши свою речі сумку, книгу, та стару чорно-білу фотографію з гарним молодим чоловіком на ній, дама очікувала на Лорейн. Офіціантка миттю примчалась до неї і була дуже привітною, навіть занадто. Місцями в її голосі можна розібрати нотки жалості. Невже, це пані Кемс? – подумала я.
Звичайно це ж вона, який шанс того, що це хтось інший в маленькому містечку.
Естель прошепотіла Роуз: постійний клієнт, що приходить коли забажається, і потребує до себе особливої уваги.
Пані Кемс сиділа наодинці занурена у власну книгу. Інколи книга ставала нецікавою і старенька відривала від неї погляд та вдивлялась в дорогу.
Цікаво які думки її наповнюють. Що в неї всередині?
Подумавши про це я відразу пригадала одне закляття. Виконавши його правильно, можна отримати здатність перевтілюватись на кого завгодно. Зовнішньо тебе не можна відрізнити від особи яку копіюєш, та й внутрішньо в тебе є превага. Ти можеш дізнатись думки, спогади, частково поведінку оригінальної особи, тож перевтілення доволі вдале і точне, дає змогу прикинутись ким заманеться.
Закляття образу розповіла мені мама. Потрібно бути дуже сильною аби використовувати його. Особисто мені це закляття не вдавалось жодного разу. Аманді також не вдавалось до певного часу. Віднедавна моя сестра практикує дуже сильну магію. І постійно я виглядаю слабшою на її фоні. Цікаво чому так? Ми ж з нею були однаковими по магічній силі. Тепер вона дуже могутня відьма, а я так і залишилось на тому самому рівні.
Лорейн почала клопотатись з іншим замовленням, хоча в кафе окрім двох відвідувачів нікого не було. Я збиралась саме іти як Естель презентувала невеличкий подарунок. Він схожий на привітання у новому місті. До того ж їстівний подарунок – тістечко з кремом, цукатами, кокосовою стружкою і невеликою кількістю карамелі. Смакота неймовірна. Це тістечко створило ілюзію, ніби тут живуть найпривітніші у світі люди, принаймні дехто з них. Деякі ж просто заглиблені у себе і не звертають ні на кого жодної уваги, дехто ж очолює власну банду. Подумаєш дрібниці. Зате тут є печиво, пироги, тістечка і взагалі саме кафе сповнене усіляких незвичних страв.
Тістечко справило позитивне враження, і