Біла принцеса. Філіппа Ґреґорі

запропонувала свого фаворита й колишнього змовника Джона Мортона на посаду єпископа Кентерберійського, й він був відразу призначений. Мені було шкода, що мій давній родич не охрестить мого сина й не надіне корону мені на голову. Але Джон Мортон поводився як добре вихований пес: завжди був поряд, але ніколи не завдавав нам клопоту. Він сидів на найкращому місці біля вогню й давав мені відчути, що він мій охоронець і я маю бути щаслива, що він тут, біля мене. Він перебував повсюди при дворі, слухав кожного, приятелював з усіма, залагоджував усі труднощі й, безперечно, про все доповідав її світлості матері короля. Хоч би куди я йшла, він був поруч, зацікавлений у всьому, що я робила, швидкий на співчутливу духовну пораду, завжди уважний до моїх потреб і моїх думок, базікаючи з моїми леді. Мені не знадобилося багато часу, аби зрозуміти, що він знає все, що відбувається при дворі, і я не сумнівалася, що він усе доповідав їй. Він був сповідником і найближчим другом її світлості матері короля протягом років, і він запевнив її, що я повинна їсти червоне м’ясо, добре зготовлене, і що він подбає про позитивну відповідь від Папи. Він плескав мене по руці й казав, що ніщо не важить більше, аніж моє здоров’я, ніщо не важить для нього більше, аніж те, щоб я була здоровою й сильною, а дитина росла, й він запевняв мене, що Бог дотримується такої самої думки.

      Потім, після Великодня, коли моя мати й дві мої сестри шили одяг для немовляти в присутності її світлості матері короля, гінець, вкритий після дороги пилюкою, з’явився, геть брудний, у дверях і сказав, що має термінове послання від його величності короля.

      Леді Марґарет підняла свого довгого носа й величним тоном наказала гінцеві негайно перевдягтися. Вона скинула приголомшеним поглядом на його серйозне обличчя й провела його до своєї приватної кімнати, увійшла туди слідом за ним, зачинила за собою двері, щоб ніхто не міг підслухати ту звістку, яку він привіз.

      Голка моєї матері зависла над шиттям, коли вона підвела голову й подивилася на гінця, що виходив із кімнати. Потім вона легенько зітхнула, як жінка, цілком задоволена своїм світом, й повернулася до роботи. Сесилія і я обмінялися тривожним поглядом.

      – Що сталося? – запитала я матір голосом тихим, як подих.

      Її сірі очі не відірвалися від шиття.

      – Звідки ж я знаю?

      Двері до приватної кімнати леді Марґарет залишалися зачинені тривалий час. Гінець вийшов звідти, проминув усіх нас у мовчанці, ніби йому звеліли нічого нам не казати, а двері все ще залишалися зачинені. Лише в обідній час її світлість мати короля вийшла й сіла на своє місце у великому кріслі під балдахіном. Із похмурим обличчям вона мовчки чекала, поки управителька її господарства повідомить, що обід подано.

      Архієпископ Джон Мортон підійшов і став поруч неї, готовий подарувати їй своє благословення, але вона сиділа з непроникним обличчям, нічого не кажучи, навіть коли він нахилився, ніби готуючись розчути найтихіший шепіт.

      – З його величністю королем усе