– Біжи до короля! – кинула я Сесилії через плече, швидко прямуючи до дверей. – Перекажи йому мої привітання й запитай, чи можу я негайно прийти до нього. – Я схопила свою кузину Меґґі за руку і сказала: – Ходімо зі мною, я їх зупиню.
Я поквапно йшла босоніж по довгих кам’яних коридорах, підмітаючи їх довгою нічною сорочкою, а Меґґі випередила мене й побігла вгору крученими кам’яними сходами на поверх дитячих кімнат, де вона, Едвард і мої маленькі сестрички Катерина і Бриджит мали свої кімнати з учителями та служницями. Але раптом я побачила, як вона поточилася назад, і почула гупання півдесятка важких черевиків, що спускалися сходами.
– Ви не можете його взяти! – почула я, як вона каже. – Зі мною королева! Ви не можете його взяти!
Коли вони вийшли з-за повороту сходів, я побачила спочатку взуті в черевики ноги першого чоловіка, потім його червоні краги, а далі його яскраво-червону туніку, обшиту й оздоблену золотою шнурівкою. Це був однострій йоменів гвардії – щойно створеного Генрихом персонального війська. За ним ішло ще кілька таких людей. Вони послали цілий підрозділ із десятьох чоловік, щоб заарештувати малосилого одинадцятирічного хлопчика. Едвард був такий наляканий, що останній гвардієць тримав його під пахви, щоб він не упав униз зі сходів. Його худі ноги підгиналися й смикалися, коли його зносили туди, де стояла я біля підніжжя сходів. Він був схожий на ляльку з брунатним скуйовдженим волоссям і широко розкритими переляканими очима.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.