– Не розумію. Що вони продають?
Та не встиг він відповісти, як до нас притьмом підбіг малий років десяти-дванадцяти й тицьнув мені до рук пару карток.
– Два за ціною одного, лише сьогодні! – радісно закричав він. – Жодних розумних пропозицій не відхиляють!
Я перевернув картки в руці. На одній була фотографія чоловіка з годинником на ланцюжку, а ззаду йшов напис «Дж. Едвін Бреґ, білокаціоналіст». Інша картка зображувала жінку в трансі з чотками, а напис проголошував «Д. Фюнке, жінка з тисячею облич».
– Киш звідси, ми нічого не купуємо, – шикнула на нього Емма. Хлопчик на неї сердито зиркнув та почимчикував геть.
– Тепер ви бачите, що вони продають? – спитав Едисон.
Я пробіг поглядом уздовж вулиці. Такі люди, як чоловік із годинником та жінка з чотками, стояли мало не в кожній вітрині вздовж Парш-провулка. Дивні, готові тієї ж секунди, як зловлять на собі твій погляд, показати виставу.
Я ризикнув висловити припущення.
– Вони продають… себе?
– Згасла лампочка знову поступово розгорілася, – проголосив Едисон.
– І це погано? – знову навздогад кинув я.
– Так, – відрізав Едисон. – У царстві дивних це поза законом, і на те є слушні причини.
– Бути дивним – священний дар, – пояснила Емма. – І продавати його означає здешевлювати те, що є в нас найбільш особливого.
Прозвучало це так, ніби вона відтарабанила завчену істину, яку їй втовкмачували змалечку.
– А, – сказав я. – Ясно.
– Тебе це не переконало, – зауважив Едисон.
– Я просто не розумію, що в цьому поганого. Якби мені потрібні були послуги людини-невидимки, а цій невидимці потрібні були б гроші, то чому б нам не обмінятися?
– Але в тебе є непорушні моральні принципи, і це відрізняє тебе від дев’яноста дев’яти відсотків людства, – сказала Емма. – А уяви, якби погана людина… чи хай навіть людина, в якої поняття про мораль нижче середнього… якби така людина схотіла заплатити за послуги дивного-невидимки?
– Дивний-невидимка повинен відмовитися.
– Але ситуації не завжди такі чорно-білі, – вела далі Емма, – і коли ти продаєш себе, то псуєш свій моральний компас. Уже дуже скоро ти, сам про це не підозрюючи, перейдеш у сіру зону й робитимеш таке, чого раніше нізащо б не робив, якби тобі за це не платили. А коли дивний – ще той відчайдух, він може продатися кому завгодно, байдуже, які в покупця наміри.
– Наприклад, витворові, – з притиском сказав Едисон.
– Ну добре, так, це було б погано, – погодився я. – Але ви думаєте, що якийсь дивний реально на таке здатен?
– Не будь дурником! – присоромив мене Едисон. – Ти тільки подивися, в якому стані це місце. Та це, мабуть, єдиний контур у Європі, який витвори не сплюндрували. А як ти думаєш, чому? Бо я певен, що він їм надзвичайно корисний. Безцінно мати цілу популяцію на все готових ренегатів та інформаторів,