Те саме відбувається майже у всіх сферах нашого життя. Давайте розглянемо деякі наочні приклади промивання мізків. Прийнято вважати, що хом’як – це симпатична, пухнаста, маленька істота розміром зі щура. Так, єдина явно помітна відмінність хом’яка від щура – це довжина хвоста. Більшість із нас з великим задоволенням пограються з хом’яком, але лише при одному погляді на мишу в багатолюдному приміщенні або, ще гірше, на щура ми з великою вірогідністю влаштували б паніку. Завдяки голлівудським фільмам нам відразу спадає на думку образ дівчат, що вдираються на найближчий стілець і кричать від страху, тоді як їх кавалери незворушно і розчулено спостерігають за їхніми проявами дитячості. Насправді ж, якби чоловіки дослухалися до свого інстинкту, вони реагували б так само, як і жінки. Але проблема в тому, що нам весь час промивали мізки, що справжній чоловік не повинен боятися ні драконів, ні, тим більше, щурів. Тому ми прикидаємося, що щури нас аніскілечки не лякають. Лише Великий Брат знає правду.
Але чому тоді й у чоловіків, і у жінок складається таке різне уявлення про двох дуже схожих істот? Чи обґрунтовано воно? Чи знаєте ви хоча б декілька людей, на яких накинувся або яких укусив щур? Ні. Усе це тому, що нам із дитинства промивали мізки, вселяючи: щур – це зло і хвороби (бубонна чума, Щуролов із Гамельна, роман Джорджа Оруелла «1984»). Дійсно, рознощиком бубонної чуми був чорний щур, який майже повністю зник із появою коричневого щура. Ще один факт: люди, що тримають щурів як домашніх улюбленців або використовують їх для наукових досліджень, доходять висновку, що щури – охайні, милі й високоінтелектуальні тварини.
А може, подібним промиванням мізків сформоване наше уявлення про більшість тварин на землі? Чому змії видаються нам такими ворожими й огидними істотами? А чи бачили ви змію в її природному середовищі, чи торкалися неї? Чи кусала вас змія хоча б раз?
Чому коали видаються нам такими добрими, симпатичними істотами? Ви й справді вірите, що їх не обсідають мухи або що вони не здатні відкусити ваш палець, як і будь-яка інша дика тварина?
Тепер давайте поглянемо на промивання мізків відносно їжі. Прийнято вважати, що креветки й лангусти – це дорогі делікатеси, у всякому разі, для мене. Проте зовні вони мало чим відрізняються від скорпіонів. Але я ніколи не хотів спробувати скорпіона – хоча, чесно кажучи, і можливості такої не було. Проте якби це видалося можливим, не думаю, що, спробувавши одного, я б не зблював. Це тому, що вони отруйні, скажете ви. Але отруйні частини є майже в усіх тварин, яких ми їмо, – ми просто не їмо ці частини. Можливо, скорпіон огидний на смак? Можливо. А може, він дуже смачний.