Григорій Сковорода. Леонід Ушкалов

звільнення з Переяславського колегіуму Сковорода опинився у крайній скруті. Під ту пору він не мав геть нічого, як не брати до уваги двох старих сорочок, камлотного каптана, пари черевиків та одних чорних гарусових панчіх. Хай там як, восени цього ж таки року Сковорода знову повертається до своєї alma mater і починає слухати курс «Православне християнське богослів’я…» у префекта академії Георгія Кониського – знаного поета, філософа й богослова, годного з однаковим блиском написати і чудесний набожний вірш, і спрямований проти Вольтера полемічний трактат, і грайливу інтермедію, і релігійну драму. Цей курс включав догматику, моральне богослів’я, історію Церкви, канонічне право, Святе Письмо, гебрейську мову з елементами арабської та сирійської. Утім, навчання в класі богослів’я Сковорода так-таки й не завершив: щонайпізніше восени 1753 року за рекомендацією київського митрополита Тимофія Щербацького він стає вихователем Василя Томари – старшого сина бунчукового товариша Степана Томари, і вирушає до села Каврай, що за 36 верст від Переяслава.

      Кажуть, хлоп’я було вкрай розбалуване матір’ю – донькою полтавського полковника Василя Кочубея та Анастасії Апостол Анною. Очевидно, гоноровита пані дозволяла своєму первісткові робити все, чого душа забажає. До вчителя вона поставилась дуже прохолодно. Утім, ще більш прохолодно поставився до нього сам господар – чоловік розумний, освічений, та надто вже гордий своїм шляхетським родом і багатствами. Чого варте хоч би те, що цілий рік після того, як Сковорода почав навчати його сина, він уперто робив вигляд, нібито не помічає вчителя. Принаймні Томара не зволив обізватися до нього ані словечком, хоч кожного Божого дня зустрічався з ним за столом. Неважко уявити, наскільки дошкульною була така поведінка хазяїна для Сковороди, в якого ніколи не бракувало почуття власної гідності, а часом і гонору. Та в будь-якому разі філософ ретельно виконував передбачені контрактом обов’язки. Зрештою, він уже встиг полюбити свого неслухняного вихованця, який виявився обдарованим, тямущим і жвавим хлопчиною. Ось які вірші Сковорода написав тоді, коли Василькові виповнилося дванадцять років:

      Круг годовий довершився і знов розпочався. Сьогодні

      Маємо першу добу, року нового почин,

      Доля судила тобі, обдарований хлопче Василю,

      В цей народитися день. Добра то провість тобі.

      Першим ти пагонцем, хлопче, на світ од батьків народився,

      Перший чеснотою скрізь, перший і славою будь,

      Перший і розумом сильним, і перший тим даром природним,

      Що потребує його врода тілесна твоя.

      Благословення тобі, первакові, послала природа,

      Що для молодших дітей мачуха гостра була.

      Так і Спорудник всесвітній, створивши Адама найперше,

      Єву потому створив, меншу в любові його.

      Радо вітаю тебе, що стільки добра тобі дано:

      Досить на частку твою Бог милосердний поклав.

      Тільки