Саме тут і виникає розбіжність: «експерт» стверджує, що вам знадобиться як мінімум рік.
Ви: «Дуже вам вдячна! І що ж мені робити увесь цей час? Сидіти вдома і медитувати?»
Тож не дивно, що лише деяким курцям вдається кинути курити за допомогою «вольових методів».
Ви коли-небудь потерпали від безсоння через проблему, яка не давала вам спокою? Навіть підрахунок овець не допомагав? І незважаючи на всі спроби відволіктися, думки рухалися по замкненому колу, обертаючись навколо тієї ж болючої теми? Ви, напевно, переконувалися, що недосипання перетворюється на чергову проблему, адже чим більше ви переймалися тією проблемою, тим швидше переконувалися, що вам не заснути? Певен, що ви міцно і солодко засинали за п’ять хвилин до сигналу будильника.
Куріння переслідує нас усе життя. Коли Деббі писала мені листа, вона не переставала думати про куріння. Увесь її лист присвячений винятково курінню. Я також думаю про куріння більшу частину свого життя. Перші години, дні, тижні і навіть місяці курці, які намагаються відмовитися від цигарок, використовуючи «вольовий метод», одержимі думкою про куріння. Різниця в тому, які це думки: «Коли ж скінчаться ці тортури? Чи захочеться мені знову курити?» Ми ж з Деббі думаємо про куріння інакше: «Чудово, чи не так? Я звільнилася! У мене абсолютно немає ані бажання, ані потреби курити».
Невже справа в цьому? Так просто? Відтепер, щойно я потягнуся за цигаркою, мені досить сказати собі: «Чудово, чи не так? Я звільнилася! У мене абсолютно немає ані бажання, ані потреби курити». І цей спосіб діятиме? Можливо, вам для цього знадобиться кілька днів, але не гайте часу. Головне – знати, що це правда. Немає сенсу повторювати собі одне й те ж, варто лише усвідомити зміст цих слів і повірити в них.
Жоден курець не вважає себе людиною поміркованою, з непохитною силою волі – тільки не всім вистачає сміливості зізнатися в цьому. У компанії курці часто відводять мене у бік для розмови, аби довести, що куріння допомагає їм у житті, що вони отримують від нього насолоду. Якщо ви думаєте, що вони намагаються протистояти моїм спробам обернути їх у мою віру, то помиляєтеся. Коли проблемою куріння переймаєшся по десять годин щодня, сім днів на тиждень, то всіма силами намагаєшся уникати зайвих розмов про куріння. Так чи ні, але я вже давно затямив собі: простіше переконати гігантського молюска відкрити стулки раковини, аніж вмовити кинути курити людину, яка не готова до цього. Тож слухаю того співуху і при цьому думаю: «Мені подобається їсти горошок, але я не вважаю за потрібне виправдовуватися перед тими, хто його не любить». А коли моєму терпінню настає край, я запитую у співрозмовника, чи збирається він заохочувати до куріння своїх дітей і онуків. Решту вечора мені доводиться вислуховувати розповіді про те, наскільки щасливий мій співрозмовник, що його нащадки послухалися доброї поради і не стали курити, або наскільки він розчарований тим, що його діти і онуки курять, незважаючи на всі вмовляння і благання. Але варто мені лише зауважити, що намагання людини (якій