Чи не занадто все просто? Ми знаємо, що куріння – це звичка, а звички досить живучі. Цією старою піснею «експерти» маскують свою некомпетентність. Бліц-аналіз допомагає встановити, що всі ті «експерти» нічого не розуміють у своїй роботі. По суті, обидві заяви вводять в оману, адже ми куримо не за звичкою, інакше кинути курити було б до смішного просто. Тож давайте просто зараз розвіємо міф про куріння за звичкою.
Що таке звичка? Це повторювана модель поведінки. Позбудьтеся цих повторів і – звички немає. Найцікавіше в цьому питанні – причина повторень. Я наведу декілька прикладів, аби прояснити ситуацію.
Майже все своє життя я їздив за правилами лівостороннього руху. І робив це не тільки тому, що мав таку звичку. На континенті чи в США я легко ламав звичний стереотип поведінки – з очевидних на те причин. Ви зрозуміли, до чого я веду? Звички жодним чином не пояснюють повторюваність поведінки. Щоб позбутися звички, необхідно лише усунути причину поведінки, яка стала звичною. На щастя, у мене ніколи не було звички гризти нігті, але я знаю людей, які гризуть їх і ніяк не можуть цього позбутися, навіть заради близьких. Їм важко це зробити тому, що вони не знають істинної причини своєї поведінки. А навіть якщо і знають, то не розуміють, як можна її усунути.
Тепер припустимо, що єдина причина, через яку ми продовжуємо курити, – давня звичка. То чому ж від цигарок так важко відвикнути? Адже досить просто – не прикурюйте нову цигарку, та й годі. Навіть робити нічого не доведеться!
Ще одна причина, якою «експерти» мотивують складність відмови від куріння, – страшні фізичні страждання від абстинентного синдрому. Розвіяти цей міф буде неважко. Визнаю, що навіть після того, як я загасив свою останню цигарку і зрозумів, що ніколи в житті не куритиму, я таки очікував горезвісних страждань, які спричиняє абстинентний синдром. Але так і не дочекався. Як же мені вдалося уникнути їх? Я не користувався жодною нікотинозамінною терапією. Адже щойно я почав пригадувати колишні спроби кинути курити за допомогою вольового методу, то раптом зрозумів: я ж і тоді не страждав від жодних фізичних тортур.
У наших клініках більшості пацієнтів потрібен лише один чотиригодинний сеанс терапії. Іноді після сеансу пацієнт мені телефонує і між нами відбувається така розмова:
Пацієнт: Ви запевняли, що це безболісний процес, але я потерпаю.
Я: Що саме у вас болить?
Пацієнт: Щось схоже на грип.
Я: І лікар сказав вам, що це абстинентний синдром?
Пацієнт: До лікаря я не звертався, але знаю, що грип тут ні до чого.
Я: Опишіть симптоми.
Пацієнт: Мене кидає в піт!
Я: Олімпійську чемпіонку Маріон Джонс теж кидає в піт під час кожного забігу, але це її чомусь не турбує.
Пацієнт: Але я не можу заснути вночі!
Я: Кожна людина іноді не може заснути.
Пацієнт: Я ніяк не можу зосередитися!
Я: