Дух змін. Алан Грейтлак

Я думаю, він не розуміє значення цього слова. Люди, які володіють такими ресурсами, мислять іншими категоріями. Пересичення, ось що керує ним. Потрапивши під вплив власних вад, розпалюваних надмірною наявністю грошей, вже важко зупинити самого себе в цьому проклятому болоті гріха.

      – Тобто, твої очікування скептичні? А що скажеш, якщо люди вийдуть на вулиці? – Не вгаваючи продовжував свій допит Олександр.

      – Навряд чи щось з цього вийде. Ти ж знаєш, у наших людей дуже низький інтерес до політичного життя. Якщо і вийдуть, то більше ніж в масовий протест обурення народу не переросте. У пам'яті ще свіжа Помаранчева революція, і її жалюгідний результат, – не замислюючись над словами, відповів Михайло, обводячи поглядом напівпорожній спортивний зал. Інстинктивно він вірив у свою правоту і не замислювався над реальною ситуацією. Лише десь у глибині його душі продовжувала тліти малесенька вуглинка надії, що освітлювала його мрії.

      – Подивимося. Я не поспішаю вірити в твій скептицизм. Як то кажуть: сліпий казав – побачим. Час розсудить, хто з нас правий, – закінчив Олександр дискусію, повільно відходячи до снаряда і приступаючи до виконання чергового підходу.

      Михайло так само не став продовжувати розмову, і теж пішов займатися фізичними вправами, знов глибоко занурюючись в свої думки і відчуваючи такі приємні для нього фізичні відчуття.

      Час – сама суперечлива субстанція, що існує в світі. Вона не піддається людському впливу і продовжує тримати в собі загадки минулого та майбутнього, зосереджуючи нашу увагу на теперішньому. Людина підкорює стихії, змінює природні ландшафти, підлаштовуючи все своєму смаку, але вона не здатна зупинити те, що впливає на неї саму. Час залишається невидимим супутником, що відміряє довжину шляху, відведеного нашій долі. Лише підкоривши цього невловимого і непереможного тигра, людина зможе стати володарем світу.

* * *

      Вечірні ліхтарі освітлювали темні вулички, що прямими стрічками тяглися в різні сторони, утворюючи тихе місто на узбережжі величного Дніпра. Сині хвилі ледве чутно плескалися об піщані пляжі, століттями вимиваючи в них яри і широкі балки, змішуючись з красою української природи. Дихання спокою обрамляло собою потріскані стіни будинків та їх мешканців, чиє життя розмірено текло в буденному ритмі.