Сукупність усіх надзвичайних почуттів приносила йому якусь ледь відчутну радість. У всякому пориві фізичного зусилля, з кожним кроком на біговій доріжці або підняттям залізного снаряду він відчував що живе, насичуючись монументальним прагненням до перемоги. Якою б не була вага на гантелі, скільки б йому не вдавалося пробігти, щось всередині його тіла вимагало більшого, змушуючи переносити нові фізичні навантаження, спрямовуючи його до абстрактного результату. Він не міг уявити кінцевої мети, повністю захопившись процесом побудови красивого та сильного тіла.
Свої фізичні заняття він порівнював з написанням книги. У кожній з цих справ йому було важко. Написання чергового рядка або повторення з гантелями давались йому з подоланням труднощів, але жага результатів покривала всі старання новою надією. Навіть у найвідчайдушніші моменти, коли йому хотілось забути про все і зайнятися звичайними справами, що роблять мільйони людей, вогник, який тлів у глибині його душі, змушував залишатися на своєму шляху. І він знову піднімав тяжку вагу, відчуваючи, як шкіра покривається дрібними мурашками та на ній з'являються краплі поту. Тіло все більше занурювалось у безодню фізичної праці, м'язові волокна вкривались мікророзривами від великих навантажень, приносячи йому характерне відчуття прокачування. Тому, хто ніколи не піднімав штангу, неможливо навіть уявити, які почуття переповнюють людину під час занять з вільною вагою.
Закінчивши черговий підхід, наш герой відійшов на кілька кроків від займаного ним снаряда і зупинився відпочити. Піт рікою скочувався з його чола, стікаючи по мокрій футболці і скрапуючи на гумовий настил підлоги спортивного комплексу. Голосна музика заглушала розмови інших людей, занурюючи його в особливий світ спортивного залу. Раптово, серед лункої мелодії, він почув знайомий голос:
– Мишко, ти знов гирі підіймаєш? – Прозвучало у нього за спиною.
Повернувшись, щоб розгледіти співрозмовника, він побачив такого ж, як і він хлопця, з яким познайомився в спортивному залі. Цей молодий чоловік був невисокого зросту і мав кремезну статуру. Роки, проведені в спортзалі, зробили його фігуру надзвичайно мускулистою, схожою на статую міфічного Атланта. Широка спина важкою брилою розходилася в сторони і утворювала трикутник, увінчаний круглими дельтоподібними м'язами, які мали спрощену назву: плечі. Об’ємна трапеція виходила із-за їх обрисів, додаючи силуету спортсмена загрозливого вигляду і уростаючись в міцну шию. Великі руки далеко не теліпалися по сторонах, як це часто можна бачити у більшості людей, що не мають навіть найменшого поняття про спорт. Все ж, не дивлячись на вражаючі розміри його фігури, він все ж зміг зберегти естетичність.
Портрет юного силача увінчали грубуваті риси обличчя, що так підходили під образ похмурого атлета. Ніс мав круглу форму та злегка нагадував картоплю, але,