Тарілка з їжею стояла на дерев'яному столі, розвіваючись приємним запахом по маленькій кухні. Сівши за стіл, він присунув її до себе і став повільно поглинати її вміст, направляючи свої думки на зовсім рідкісний для них об'єкт, – політичне майбутнє країни. Адже цьому була причина, яка невидимим ореолом літала над головами народу. У цей день, 29 листопада мав відбутися саміт Євросоюзу у Вільнюсі, де президент України Віктор Янукович повинен був підписати асоціацію з ЄС. Цей день впливав на долю кожної людини, що жила у великій країні та марніла в муках минулого століття, мріючи перейти в нову епоху розвитку. Україна, маючи великий потенціал до зростання в різних галузях життєдіяльності, терпіла крах через прокляття людської душі – скупості, марнославства і лицемірства, які володіли помислами майже всіх чиновників. Країна, яка була однією з найбільших в Європі, мала більше тридцяти відсотків світового запасу чорнозему і була лідером з прокату металу, лежала у ногах мізерних людей, що роздирали її на частини своїми кривавими кігтями. Скупість, яка в минулому керувала Іудою, що продав Ісуса Христа, Гобсеком, що вмирав в холодному будинку, але мав мільйони на банківських рахунках, Рокфеллером, що постачав нафту німецькій армії під час Другої світової війни, тепер оселилася в душах цих лицемірних покидьків. Горсті жалюгідних людей, які продали свої душі за сліпучий блиск золота, не було ніякого діла до свого народу, що з кожним днем занепадав і животів в гіркій злиднях.
Але тепер їм належало зробити вибір: подарувати шанс своєму народу на гідне існування і зменшити свої апетити, або ж знищити в серцях мільйонів людей ледь жевріючу надію. Двадцять дев’яте листопада, звичайна дата, що відзначила день, який треба було пережити по-іншому. Серця людей билися в унісон, створюючи загальний резонанс віри, що продукувала ілюзію світлого майбутнього. Кожен з тих, хто з надією чекав тієї зустрічі політиків, які вершили долі цілих народів, бажали лиш дізнатися її результат. Ми завжди відчуваємо силу, коли згуртовуємося навколо однієї ідеї, чи людини, що несе в собі цю неприкрашену популізмом ідею. Нам здається, що коли багато людей збираються разом, вони непереможні, і їх колективні мрії завжди перетворяться в реальність. Мабуть, в цьому є якийсь прихований сенс, але все ж таки, в активному суспільстві людина втрачає свою особистість, перетворюючись на одну з мільйонів ниток сірого буття.
Пережовуючи свій сніданок, він продовжував думати про ці непідвладні йому речі, потроху приходячи до тями після сну і наповнюючись енергією. Перед його очима пролітали образи державної символіки, змішаної з зірками Євросоюзу, відображаючись золотистим розсипом на синьому тлі. Але, не дивлячись на всі його надії, внутрішній голос підказував йому, що президент не підпише довгоочікувану асоціацію. Заяви уряду напередодні саміту і сутність влади доводили, що європейські стандарти життя їм не потрібні. Для тих, хто міцно тримається за державний портфель, доля народу і європейські