Хто ми – люди, без права жити гідно? Приреченні на бідність, але з мріями про достаток і свободу, чи судилося нам змінити себе, щоб потім змінити свою країну?
Безкраї поля, засіяні пахучими колосками пшениці. Золотисті кольори цієї злакової породи розкинулись далеко за горизонт, ніжно пестячи погляд будь-якої людини, яка відчувала єднання з природою. Легкий, зовсім ніжний вітерець розвівав ці тоненькі колоски, створюючи жовте море, що вирувало на землі. Тихесенький шум, створюваний колоссям, летів на крилах спокою через широкі поля назустріч вічності крізь легенди предків.
Десь вдалині пшеничне поле зливалось з ясно-синім, майже прозорим небом, створюючи синьо-жовте полотно, що спокійно колихалось на легесенькому вітрі. Здавалося, сама природа створила цей символ для України, вражаючи націю своєю невимовною красою, що спонукала до боротьби мільйони патріотичних сердець. Дивовижна краса заворожувала своєю простотою і одночасно глибоким змістом, що був вкладений в цей образ. Очі багатьох великих мислителів, поетів і філософів милувалися красою дикої, майже незайманої природи, зауважуючи в кожній дрібниці глибоку самобутність, яка належала її народу…
Раптовий дзвінок будильника перервав його сон, змушуючи прокинутись і витерти сонні очі. Пізня осінь пробивалася яскравими променями сонця через вікно, пестячи бліду шкіру його обличчя. Починався новий день, що не міг принести нічого, окрім буденних переживань. Сновидіння закінчились і тепер йому доведеться зіткнутися з реальністю, що впритул оточувала його. Правда, залишалася ще одна маленька деталь, яка викривляла навколишній світ – його мрія. Чи можливо вижити в потоці грубих буднів, не думаючи про щось приємне або таке бажане твоєму серцю?
Спустивши ноги з ліжка і підперши голову своїми руками, він задумався: коли ж його мрії втіляться в таку примарну реальність? Звичайно, нерозумно було надіятись на якісь звершення в такий відсталій за розвитком, країні. Досвід закордонних поїздок відкрив очі його душі, показавши ту картину, яка своєю красою полонила його уяву, але він не міг вказати дорогу до наміченої вершини. Там, за океаном, йому вдавалося заробляти кілька тисяч доларів на місяць простою фізичною працею і задовольнятися отриманими грошима, втілюючи свої прості бажання. Повернувшись назад на рідну землю, він ніяк не міг відшукати свого шляху, щоб домогтися хоча б схожого доходу. Маленьке діло, яке він почав з друзями на фінансовому ринку, дало свої плоди, залишивши йому невеликий запас грошових коштів, але воно швидко згасло у зв'язку з непередбачуваністю подій. План, збудований на фундаменті примарних ілюзій, що залежать від інших осіб – приречений на поразку. Йти на роботу, де його працю морально узурпуватиме начальство та яка не приноситиме справедливої винагороди – здавалося останнім варіантом, що межує з навіженством. Залишалася остання надія – його книга.
Ось вже майже пів року він писав свій власний художній твір