Війни художників. Станіслав Стеценко. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Станіслав Стеценко
Издательство: ""Издательство Фолио""
Серия:
Жанр произведения: Историческая литература
Год издания: 2015
isbn: 978-966-03-7380-8
Скачать книгу
у формі співробітників НКВС на делегацію німецьких художників у Москві. Свентісон вважає, що ця провокація може стати підставою для удару німецького угруповання, що розташоване у Польщі по позиціях Червоної армії.

Майський».

      Повернув Молотову. Сказав:

      – Я не вірю, що Гітлер виступить проти нас. Думаю, що той твій швед пошив у дурні Майського. Що говорять про дії Німеччини в Європі?

      Високим чолом Молотова пробігли зморшки:

      – Більшість говорить про Данію і Норвегію. Що акція проти них вирішена…

      – В’ячеславе, – перебив Молотова Сталін. – Уже півроку лише розмови. Про акції, удари, напади. Через кордон постійно залітають німецькі літаки! Випадковість? Дуже багато таких випадковостей останнім часом! І головне: Адольф не може тримати 140 бойових дивізій без війни, вони розорять Німеччину!

      – Йосипе Віссаріоновичу, ви вважаєте, що німці підуть на схід?

      – Ні! – гримнув Сталін. – Я так не вважаю! Але нічого й не виключаю. Якщо американський емісар Ворен умовить німців помиритися з Англією, куди вони підуть? Нехай посол Майський переговорить з послами Данії і Норвегії. І сьогодні ж переговорить з кимось, хто знає про переговори Ворена.

      – Добре, Кобо. Я зараз накажу це зробити, – Молотов трохи помовчав і наважився-таки поскаржитися на Берію. – Я щойно був у Скліфі…

      – Що таке Скліф? – Сталін не визнавав новомодних скорочень.

      – Лікарня «швидкої допомоги». Там, де колись була богадільня.

      – Знаю цю богадільню. І що?

      – Люди Берії вночі намагалися вдертися до нашого дипломата. І він застрелився.

      – В’ячеславе… Мене це не цікавить! Мене турбує доля країни! Ми відповідаємо за долю мільйонів! А ти – дипломат! Вирішуй з Лаврентієм. Люди, які за собою ніякого гріха не мають, не стріляються!

      Сталін кинув колючий погляд на Молотова, і той квапливо опустив очі.

      – Все, ти вільний.

      Молотов ледь помітно зблід від такої неочікувано холодної відповіді й, бурмочучи вибачення, боком вийшов з кабінету генсека.

      Сталін підняв слухавку. Сказав коротко Поскрьобишеву:

      – Берію.

      Коли Берія увійшов, запитав, нервово барабанячи пальцями здорової руки по червоній теці:

      – Що у тебе є на посла у Лондоні Майського?

      Берія замислився, але лише на мить. Маючи зуб на Молотова, він збирав інформацію і про його найближче оточення:

      – Справжнє ім’я Ян Ляховецький. Син польського єврея. Закінчив університет у Мюнхені. У минулому есер і меншовик. За доповідною нашого резидента у Лондоні, має багато сумнівних зв’язків як у Німеччині, так і в Англії, любить випити, волочиться за гарненькими жінками, в тому числі дружинами членів дипмісії, близько спілкується із західними дипломатами і може плескати язиком зайвого…

      – Гарні кадри у Кам’яної задниці. Хто рекомендував у дипкорпус?

      – Меєр-Генох Мойсейович Балах.

      – Це хто?

      – Максим Максимович Литвинов.

      – Єврейська