Війни художників. Станіслав Стеценко. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Станіслав Стеценко
Издательство: ""Издательство Фолио""
Серия:
Жанр произведения: Историческая литература
Год издания: 2015
isbn: 978-966-03-7380-8
Скачать книгу
важливе запитання. Що ми маємо робити з поляками?

      – Про яких поляків мова, Гейдріху?

      – Ми заарештували близько 3 тисяч найбільш видатних поляків – вчених, промисловців, громадських діячів.

      Гітлер пройшов від каміна до величезного вікна. Довго мовчав, дивлячись у синю гірську далечінь. Нарешті тихо сказав:

      – Як це не сумно, але їх доведеться знищити. Так буде краще для німецького народу. Вони були б постійним джерелом опору нам. У Франції скоро буде п’ять-десять польських дивізій. Поляки будуть стріляти в німецьких солдатів. А тому їх треба знищити. Польську еліту і польську культуру швидко замінить німецька.

      – Буде виконано, мій фюрере.

      – Що ще, Гейдріху? – він кивнув камердинеру Гансу Юнґе, який зазирнув до вітальні. Той подав на таці Гітлеру традиційну для цієї години чашку чаю, а Гейдріху – бокал вина. Гітлер ніколи не вживав алкоголь, але постійно тримав хороше вино для найближчого оточення. Камердинер був високим – метр дев’яносто. Всіх камердинерів Гітлер підбирав особисто з людей, направлених до нього з LSSAH – «Лейбштандарту СС Адольф Гітлер». Кандидати, яких направляли до фюрера, повинні були мати пропорційні риси обличчя, блакитні очі, світле волосся і високий зріст. За такими ж вимогами набирали гвардійців, які несли вахту в Імперській канцелярії.

      – Салон Кіті. Це колишній, я вибачаюсь, мій фюрере, бордель. Ми закрили всі подібні заклади в Німеччині згідно з вашими директивами і директивами партії щодо підвищення стандартів моральності німецького суспільства. Цей єдиний салон вирішили використати для потреб гестапо – перетворити, я прошу вибачення, на фешенебельний бордель для іноземців. З можливістю прослуховування і фотозйомки в номерах. Мені потрібна ваша санкція, щоб залишити його в Берліні для нагляду за іноземними дипломатами й журналістами і можливого використання для їхнього вербування, – Гейдріх говорив квапливо, побоюючись, що фюрер може його перервати і не захоче слухати далі.

      – Яка гидота, Гейдріху! Яка гидота! Гніздо розпусти в центрі Берліна! Ви вважаєте, що без цього не можна? – насупився Гітлер. Моральність фюрера була частиною його образу. Гітлер був байдужий до якісного одягу й вишуканої їжі, не вживав м’яса, не пив і не палив, у побуті був украй невибагливий. Що він любив? Квіти у своїй кімнаті, вершкові тістечка, цукерки, собак і розумних жінок.

      – Мій фюрере, я підозрював, що це викличе ваше невдоволення. Я знаю, що ви є прихильником міцної арійської родини. Але ризикнув запропонувати це лише тому, що подібними закладами активно користуються спецслужби всіх країн світу! Відмовляючись від них, ми послабимо свої розвідувальний і контррозвідувальний потенціали.

      Гітлер замислився, дивлячись у величезне вікно на промені світла, що повільно піднімалося з-за гір.

      – Сподіваюсь, ці жінки не арійки? – нарешті запитав він.

      – Звісно, ні! – Гейдріху довелося збрехати. Насправді всі жінки, яких підібрав за наказом Гейдріха один із його заступників по політичній розвідці