Орлик та українські старшини марно намагалися стримати султана і мурз, покликаючись на договір із ханом не чинити лиха населенню України. Український гетьман Орлик, київський воєвода Потоцький, навіть сам султан Іслам-Гірей видавали оборонні універсали містам і селам, але це їх не рятувало.
Зусилля Орлика в поході на Правобережну Україну зійшли нанівець. Непередбачувані обставини виявились сильнішими. Замість очікуваного наступу турків до кордонів Молдавії наближався Петро Перший з військом. Йому ввижалась легка перемога. Однак дух Мазепи та його послідовників став йому на заваді. Жменька українців, що з політичних причин змушені були покинути батьківщину, після Полтавської катастрофи досі мала реальні шанси відвоювати Україну в Московії.
Віктор Брехуненко: «Треба згадати Пилипа Орлика і мазепинців, які пішли в еміграцію після Полтавської битви, і це була перша українська політична еміграція. Еміграція розв’язала їм язики, вони говорили те, що вони думали перед цим, але тут уже відкрито. Конституція Пилипа Орлика і всі ті заяви, які робилися для шведського короля, для європейського політикуму, вони були витримані в руслі від’єднання України від Московії і відновлення Української держави в етнічних українських межах. А в різних тактичних варіантах, в різних політичних ситуаціях оця генеральна ідея – вона трансформовувалась відповідно до тих моментів, які можна було витягнути в конкретній ситуації».
У липні 1711 року Петро Перший з великим військом заглибився в тодішні володіння Туреччини – Бессарабію. Там, на берегах ріки Прут, його оточили турки, татари та їх союзники – поляки і запорожці. Петро Перший став перед дилемою: полон і неминуча капітуляція або ж ганебний мир. Рятуючи своє життя, він змушений був погодитись із усіма вимогами переможців. Вирішальну роль у цій перемозі зіграли запорожці отамана Костя Гордієнка.
Тарас Чухліб: «Зважаючи на те, що Запорозька Січ була знищена протягом 1708–1709 років, велика частина козацтва на чолі з Костем Гордієнком також підтримала шведського короля, це близько семи-восьми тисяч запорозьких козаків, вони брали участь у Полтавській битві, вони брали участь у переможній для українців, для шведів і турків прутській перемозі, адже була сформована коаліція між Швецією, Османською імперією і Україною проти Петра Першого і Росії, і в 1711 році Кость Гордієнко разом з військами наступника Мазепи Пилипа Орлика перемагає Петра Першого під Прутом, і таким чином Україна намагається відвоювати втрачені позиції».
Переговори у Стамбулі стосовно долі переможеного Петра велись паралельно з українською делегацією та московськими представниками, інтереси яких були діаметрально протилежними українським. Турецький уряд під впливом посольства Орлика висунув ультиматум з таких пунктів: