У кільце через вузенький прохід урочисто увійшов чаклун з довгою палицею, на яку було начеплено з десяток маленьких білих мавпячих черепів, що дзвінко билися один об одного у такт його рухів.
Знову забили барабани, чоловіки і жінки почали синхронно танцювати.
Не відчуваючи свого тіла, Тревор рухався в такт барабанного бою разом з усіма.
Чаклун був одягнений у довгу строкату тканину, що вільно облягала його тіло.
Худий, як скелет, він зігнувся і несподівано швидко почав крутитися дзиґою в цьому вогняному кільці. Його обличчя під відблисками язиків полум'я то заспокоювалося, то зненацька змінювалося жахливими гримасами. Він шкірив свої рідкі криві жовтого кольору зуби і голосно щось вигукував незнайомою мовою.
Несподівано він замовк, випрямився, завмер і підняв угору руку, з якої вирвалося кілька маленьких сірих кісточок, що злетіли вгору і розсипалися навколо нього всередині вогняного кільця. Чаклун нахилився трохи вперед, вдивляючись у кістки. Після випростався, витягнув руки по всій ширині і почав шепотіти якісь заклинання, спрямувавши погляд до неба. Його очі, вкриті білою полудою, виглядали страхітливо.
Удари барабанів посилилися.
Раптом чаклун з розпростертими руками почав підніматися в повітря.
Він завис на висоті в півтора метра від землі і відкинув свій посох.
Такт танцю посилився, гучність співу збільшилася і досягла свого апогею. Це все було схоже на шабаш відьом.
Чаклун почав повільно опускатися, різкими кивками голови вдивляючись сліпими очима у натовп оточуючих його людей, немов шукаючи собі жертву. І коли його босі ноги торкнулися землі, усе вмить замовкло.
Старий чаклун не зводив своїх незрячих очей з Тревора. Він витягнув руку і крізь вогняне кільце повільним кроком підійшов. Тревор стояв, не володіючи своїм тілом. Чаклун торкнувся долонею його чола. У цю мить тіло чаклуна почало судомно згинатися, і тільки рука намертво немов приклеїлася до чола Тревора. Укриті полудою очі його були спрямовані кудись удалечінь, де блідим свідком диявольського шабашу світив повний, навзнак перевернутий місяць.
Судоми припинилися, але долоня на лобі Тревора стала неймовірно гарячою. Він спробував відскочити, але тіло, як і раніше, не слухалося.
Раптом перед очима Тревора розгорнулася жахлива картина. Перевернутий вагон потяга і понівечені тіла десятків людей. Обгорілі тіла лежали упереміж із сидіннями, поручнями, уламками металу, пластику і речами. Вагон був майже розірваний, укритий бездиханними, закривавленими тілами чоловіків і жінок. Несподівано вогонь, як у сповільненій зйомці, круглою, зростаючою кулею почав заповнювати вільний простір вагона. Усе було моторошно і незвичайно реально. Тревор навіть відчув на своєму обличчі огненний пал від полум'я, яке ось-ось мало поглинути його, а навколо – нестерпний, солодкуватий запах горілої плоті.
Зловісна картина кошмарної трощі не відпускала