Позаяк продавець діяв не безпосередньо, а через повірених, він міг і не здогадуватися про шахрайство. Його теж могли використовувати свої ж повірені, втершись у довіру. А справжні алмази після афери легко переходять до рук шахраїв, які без особливих труднощів розміщують їх у сейфах того ж банку.
Афера була безпрограшною. Шахраї в будь-якому випадку отримали б свою здобич. Щонайменше – штраф за відмову від угоди у розмірі п’ятдесят мільйонів доларів, щонайбільше – лот з високоякісними алмазами на суму понад один мільярд доларів.
Поліція заарештувала гемолога й одного чеха. Другий аферист, вийшовши із кімнати переговорів, зник.
Після того, як Роберт поспілкувався зі співробітником Інтерполу, до нього несподівано підійшов помічник шейха Мехмет.
– Містере Бланш, – ввічливо звернувся він, – його високість хотів би з вами обговорити деякі деталі того, що трапилося, і запрошує вас до себе в готель Savoy для бесіди.
Роберт поспішав до готелю. Він подивився на годинник, було майже п'ять. Зараз усі його думки були про Хлою, вона вже третю добу не відповідала на його дзвінки. І треба було зібрати речі для від'їзду. Але літак до Праги відлітав тільки вранці наступного дня, і Роберт погодився.
– Скажіть його високості, що я буду о дев’ятнадцятій.
– Ні, ні, містере Бланш, його високість люб'язно запропонував свій лімузин та охорону. Він уже чекає на вас у готелі. Якщо ви не заперечуєте, ми можемо відбути негайно.
– О’кей, я зберу свої речі й буду готовий хвилин за десять.
– Дуже добре, містере Бланш, чекатиму вас у готелі. Джон і Джейк у вашому розпорядженні, – Мехмет вказав на двох охоронців у чорних костюмах, які коротким, майже невловимим кивком голови привітали Роберта, – вони супроводжуватимуть вас.
Мехмет галантно попрощався і швидко залишив приміщення банку. Двоє міцних охоронців з незворушними обличчями, однаковими зростом і статурою були схожі на близнюків. Вони ні на мить не випускали Роберта з поля свого зору.
Дорогою до готелю Роберт ще кілька разів телефонував Хлої, але безрезультатно.
На стійці реєстрації готелю його вже чекав Мехмет. Він здалеку кивнув Робертові і запропонував іти за ним.
Номер, в якому зупинився шейх, був дуже великий, кілька просторих кімнат в елегантному стилі епохи короля Едуарда з видом на Темзу. Удалині, на південному березі річки, усе у вогнях мерехтіло 135-метрове колесо огляду «Лондонське око» – одна з головних пам'яток Лондона.
Шейх підійшов до Роберта, привітався і запропонував сісти за невеликий столик.
– Люди, містере Бланш, завжди прагнуть бачити більше, ніж можуть, – почав він арабською, вказуючи рукою на колесо у вікні, – але найбільше вони хочуть отримувати від побаченого насолоду. Чи не так, як ви