Діячі науки і техніки, бізнесмени
Патон Євген Оскарович
(1870—1953)
Видатний учений в області мостобудування і електрозварювання, засновник Інституту електрозварювання АН України
Патон Борис Євгенович
(народився у 1918 р.)
Видатний учений в галузі процесів електрозварювання, металургії і технології металів, президент Академії наук України
Є люди, які своєю працею і талантом внесли особливо відчутний внесок до розвитку світової науки. Євген Оскарович і Борис Євгенович Патони, поза сумнівом, належать до їх числа. Унікальний масштаб їх особистостей виявився в наукових відкриттях, організаторському таланті, громадській діяльності. Досить сказати, що з 1962 року Борис Євгенович є беззмінним президентом Академії наук України. Є щось символічне і навіть містичне в тому, що дата народження великого ученого – 27 листопада 1918 року – збіглася з днем народження Української академії наук. Отже Борис Євгенович Патон і Академія, яку він очолює, є ровесниками.
Євген Оскарович і Борис Євгенович Патони – вихідці з відомого дворянського роду Патонів. Родинні перекази пояснювали походження такого рідкісного прізвища тим, що предків – корабельних майстрів – нібито вивіз із Голландії Петро І. Існували, правда, і інші версії, в яких фігурували Франція, Шотландія і навіть Німеччина. Самі Патони іноземцями себе ніколи не вважали, а їх родинною традицією було служіння Вітчизні і військова служба.
Батько Євгена Оскаровича, дід Бориса Євгеновича, Оскар Петрович Патон, народився 2 листопада 1823 року і вже в 15 років був зарахований на військову службу в Головне (Миколаївське) інженерне училище. За сімейним звичаєм, всіх хлопчиків Патони віддавали на військову службу, вони ставали офіцерами гвардії. Дружина Оскара Петровича, Катерина Дмитрівна Шишкова, подарувала чоловікові семеро дітей. Син Євген народився в Ніцці 20 лютого (5 березня) 1870 року.
Дитинство Євгена Патона складалося звично для аристократичного кола тих років: гувернери, домашня освіта з вчителями, що приходили для уроків в консульську віллу. Майбутнє сина Катерина Дмитрівна уявляла цілком зрозуміло: старші її хлопчики вчилися в Петербурзі в Пажеському корпусі, і Євгену також були уготовані еполети і служба при дворі. В крайньому випадку, «посада» поміщика в її родовому маєтку.
Але батько рішуче підтримав інтерес сина до точних наук, і Євгена віддали зразу в сьомий клас реальної гімназії в Німеччину, в Штутгарті. «Франція є Франція, – мовляв батько, – тут і учать грайливо». Після Штутгарта був Бреславль, куди Оскара Петровича перевели з Ніцци, також на посаду консула. А коли Євген перейшов у випускний клас, почалися сімейні баталії – мати наполягала на Пажеському