У 1916 році Євген Оскарович одружився з Наталею Вікторівною Будді, що походила зі старовинного дворянського роду. Незабаром у них народилися сини, в 1917 році Володимир, а в 1918-му – Борис. Треба зазначити, що батьком Євген Оскарович став досить пізно. Первісток, Володимир, народився у нього, коли Патону було вже сорок сім. Але одруження, утворення дружної родини, народження синів – все це сприяло створенню міцного «тилу», який дозволяв Євгену Оскаровичу з головою зануритися в роботу.
Революцію він зустрів в Києві. У ті тривожні часи до дворян ставлення було особливе. Багато хто з його колег виїхав за кордон. А Патон залишився. На питання «Чому?» він відповідав: «Моя справа тут, в Росії». Політику він завжди вважав суєтою.
У 1918—1929 роках Євген Оскарович читав лекції у вузах Києва, підготував ряд фундаментальних праць по мостах, що вийшли кількома виданнями, створив свою школу в галузі мостобудування. У КПІ він виховав більше 180 молодих інженерів, які виконували дипломні роботи під його керівництвом. До роботи по проектуванню мостів учений привертав талановитих студентів і випускників: реальні проекти захищалися як їх дипломні роботи.
Євген Оскарович створив Мостовипробну станцію на інженерному факультеті КПІ, організував Київську мостовипробну станцію Народного комісаріат у шляхів сполучення і керував нею, займався відновленням зруйнованих мостів і випробуванням тих, що будувалися. Про масштаби робіт свідчить той факт, що під керівництвом академіка Патона було випробувано більше 150 мостів, а також розроблений проект відновлення Київського ланцюгового моста імені Євгенії Бош через річку Дніпро, зведенням якого він свого часу керував.
У 1926 році Євген Оскарович був призначений керівником науково-дослідної кафедри інженерно-будівельних наук Укрголовнауки при КПІ і керівником секції мостів цієї кафедри. А в 1928 році відбулося його перше знайомство з електричним дуговим зварюванням.
Тепер у це важко повірити, але засновник всесвітньовідомого Інституту електрозварювання побачив процес гарячого з’єднання металів, по суті, випадково.
Влітку 1928 року Євгеній Оскарович відправився у відрядження на маленький полустанок в степу, де мав прийняти капітально відремонтований міст. Ремонт був проведений вельми якісно, і об’єкт прийняли досить швидко. Патон, що очолював комісію з прийому моста, зробив тільки невелике зауваження, що стосувалося поручнів. Виконроб тут же відповів: «Ми все швидко виправимо». На що Євген Оскарович зазначив: «Е ні, фокуси не пройдуть. Акт я підпишу, коли все ліквідують». «У мене є нова сила! – з гордістю повідомив виконроб. – Професор, звичайно, знає про електрозварювання?»
Євгену Оскаровичу було ніяково признатися, що про дуговий принцип він знає, але електрозварювання бачить уперше. Короткими пострілами спалахувала вольтова дуга. Молодий робітник в робі приставив до очей фанерний щиток з темними скельцями. Іскри тріщали