Уявімо собі живий організм у гранично спрощеній формі – як недиференційовану бульбашку подразнювальної речовини – її обернена до зовнішнього світу поверхня є диференційованою внаслідок свого розташування і послуговує органом, що сприймає подразнення. Ембріологія як повторення філогенезу, справді, показує нам, що центральна нервова система утворюється з ектодерми і що сіра мозкова речовина є нащадком примітивної зовнішньої поверхні і успадкувала всі найістотніші властивості такої. Здавалося б цілком можливим, що внаслідок безперервної навали зовнішніх подразнень на поверхню бульбашки, її субстанція до певної глибини змінюється таким чином, що процес збудження відбувається на поверхні інакше, ніж у глибших шарах. Унаслідок чого утворилася кора настільки пропалена подразненнями, що забезпечує найліпші умови для сприйняття подразників і вже нездатна до подальших трансформацій. Перенесення такої моделі на систему Bw означало б, що її елементи не могли б зазнавати жодних тривалих змін під час збудження, оскільки ці елементи вже гранично модифіковані попередніми впливами. Відтак вони підготовані до виникнення свідомості. У чому саме полягає модифікація субстанції і що саме відбувається в ній у процесі збудження, про це можна скласти собі певне уявлення, яке, однак, на разі ще не випадає перевірити. Можна припустити, що, перебігаючи від одного елемента до іншого, збудження має долати певний опір, і це зменшення опору залишає тривалий слід збудження (торування шляхів); у системі Bw такий опір під час переходу від одного елементу до іншого, не виникає. З цим уявленням можна пов’язати Бройєрове розрізнення статичної (зв’язаної) і вільної рухомої енергії в елементах психічних систем[14]; елементи системи Bw володіли б, у такому разі, не зв’язаною, а винятково вільною рухомою енергією. Проте я вважаю, що впевнено висловлювати такі твердження зараз було б завчасно. Та в будь-якому разі, за допомогою цих міркувань, ми зв’язали виникнення свідомості з розташуванням системи Bw і з притаманними їй особливостями перебігу процесу збудження.
Ми маємо висвітлити ще один аспект становища живої бульбашки з її корковим шаром, що сприймає подразнення. Цей невеличкий суб’єкт живої матерії обертається у безмежному довкіллі, зарядженому енергією величезної сили, і якби він не був забезпечений захистом від подразників, то давно загинув би під дією могутніх подразнень. Він забезпечує себе захистом за допомогою того, що його зовнішня поверхня змінює структуру, властиву живому, і стає до певної міри неорганічною: тепер уже, у вигляді особливої оболонки або мембрани, він стримує подразнення, тобто дбає про те, щоб енергія зовнішнього світу поширювала тільки невелику частину своєї сили