Побачивши, що Оверголсер надимається, щоб розтулити рота й заговорити, Роланд похитав головою.
– В будь-якому разі підмога знадобиться невелика, – сказав він. – Ми стрільці, а не армія. Ми міркуємо й чинимо інакше, ніж армія. Ми можемо попросити, щоб з нами виступило п’ятеро. Можливо, навіть менше – двоє чи троє. Але для підготовки нам потрібно буде більше.
– Чому? – спитав Бенні.
Роланд усміхнувся.
– Цього, синку, я наразі сказати не можу, бо ще не бачив, як там усе у вашій Кальї. Але в таких випадках, як цей, зазвичай потужною зброєю стає несподіванка. А щоб підготувати хорошу несподіванку, потрібно багато людей.
– Найбільшою несподіванкою для Вовків буде те, що ми взагалі опиратимемось, – сказав Тіан.
– А якщо ви вирішите, що обороняти Калью неможливо? – спитав Оверголсер. – Що тоді, скажіть, прошу.
– Тоді ми з друзями подякуємо вам за гостинність і підемо далі, – відповів Роланд, – бо далі на Шляху Променя нас чекають справи. – Помітивши, як спохмурніли обличчя Тіана і Залії, він додав: – Але я сумніваюся, що оборона буде неможлива. Зазвичай така можливість є.
– Якщо зібрання людей її ухвалить, – уточнив Оверголсер.
Роланд завагався. То була саме слушна мить, коли він міг приголомшити їх правдою, якби захотів. Якщо ці люди вважали, що тет стрільців зважатиме на те, що вирішили збори скотарів і фермерів, то вони справді втратили відчуття реальності світу, яким він був колись. Та чи було це так кепсько? Зрештою, все вирішиться й стане часткою його довгої історії. Чи не стане. Якщо не стане, то його історія і його пошуки закінчаться в Кальї Брин Стерджис, спорохнявіють під могильним каменем. Можливо, навіть каменя не буде – вони з друзями загинуть десь на сході міста й розкладатимуться, поки круки та расті дзьобатимуть їхні трупи. Вирішальне слово скаже ка. Втім, як завжди.
Тим часом усі погляди було звернено до нього.
Роланд підвівся, скривившись від спалаху болю, що пронизав його праве стегно. Наслідуючи його приклад, Едді, Сюзанна і Джейк також зіп’ялися на ноги.
– Наше знайомство вважаю вдалим, – сказав Роланд. – Що ж до прийдешнього, то вода буде, як на те Божа воля.
– Амінь, – мовив Каллаген.
Тодеш
– Сірі коні, – сказав Едді.
– Еге ж, – кивнув Роланд.
– П’ятдесят чи шістдесят Вовків, і всі, як один, на сірих конях.
– Так вони сказали.
– І ніхто навіть не допустив думки, що це чудасія, – задумливо промовив Едді.
– Ні. Схоже, їх це не здивувало.
– Адже це чудасія, правда?
– Шістдесят-сімдесят коней, і всі однакової масті? Авжеж, чудасія.
– Ці люди в Кальї самі вирощують