– - Аллі, Серьога. Жовтий Сніг? – он теж Бомж, але навчався в Публічній Пітерської бібліотеці і більше знав, ніж я, тим більше він на відміну від мене, крім «нічліжки» і підвалів, жив ще й в операційній, де любив ставити дурні питання. Чукча, адже і в Африці чукча. І тому займає посаду завідувачем терапевтичним відділенням і теж, як і я – терапевт. – Слишь, Серьога, до тебе зараз Гоміашвілі прийде, з отруєнням кишков. Скажи йому, що він вагітний.
– -Ти впевнений?
– - Яка тобі різниця, скажи і все!
– -Гаразд.
– - Виручи, а то ці урюк зажрались в нашій Росії, нас лікарів-бомжів взагалі за людей не вважають…
– - Хе, зроблю, братан. – І зробив.
Йде другий грузин по ринку сумний-сумний і плаче. До нього підходить третій грузин, маленький і тасує колоду карт спотикаючись носом.
– - Гей, Гіві, чтотакое сумний?? Підемо, в очко (жопу) з граємо?!
– - Гей, вах вах, відчепися, дааа!! Бачиш, живіт? Досить, вже догрався. ОТЕЦ ти будеш скоро.
– - Ееееее?! – прогундел третій грузин і зупинившись, поглядом проводив рідного дядька…
записка 13
Вибачте, будь ласка, подайте на ХХХХ…
І було це в ту морозну зиму, перед ювілеєм Санкт-Петербурга, в переддень свята Миколи Чудотворця, зберігача всіх бродяг і бездомних і було так, що всі православні готувалися до храму, а які думки вони несли з собою, це їх особиста справа. Я ж не міг відвикнути від Боженьки Леніна, якого мені все дитинство і юність в Біван правляча партія, а тут як школу закінчив, так перебудова, та яка, І богів перебудували з Леніна на Ісуса, хочеш – Господа, а хочеш і Аллаха, Крішну, буду, Не буду… На вибір, який подобатися або до душі?! І навіть комуністи, у яких істина в тому, що Бога немає, стали вірити кожен в свого. Модно, та й виборцям до душі. Кінці світла, паралельні світу, інопланетяни, коротше, пудрили і пудрять мозок народний, щоб не вирував і жерти не просив. Перевертні все. А Віра – є сумнів і пізнання, а фанатизм – це понт пере один одним. Як один православний сказав: православні – це не християни, а алахакбаров потрібно вбивати всіх. Коротше, боже діло, це справа особиста. Ми ж сиділи в Лаврському лісі, в зиму страшно і намагалися розтопити вогнище з морожених бревнишек, припасених монахами для критичних днів, а так у них міське опалення. А топили то навіщо? А потім, щоб скуштувати гарячого. У бездомного життя гарячої страви дуже не вистачає, особливо взимку. Ковбаси, напівфабрикати та інші фастфуди давно приїлися. Але головне було попереду. Пізніше підійшов і Леха на прізвисько Гуманоид. Йому дільничний дозволив курити у дванадцять років, як мати вчаділа від запоїв.
– - Зростом не вийшов, так кури. – сказал він гуманоїдів, який цим пишався, як орденом в Радянські часи комуніст. У інтернату для дебілів його вигнали за те, що він згвалтував вчительку, і та звільнилася. Просто сказав:
– - Уб'ю, якщо не даси!! –