– - Забирай свої гроші, товариш. – говорю я лоху і відбиваю ніж у хлопця в сторону.
– -Спасибі!!! – благодаріт мене він, а хлопець в смертних конвульсіях непритомніє і дохне. А міг би десь працювати і при носити користь державі і людям, але свавілля демократичний в країні повернув його в спять … – Вот, візьміть винагороду. – суёт мені купюру лох і швидко тікає геть, стрибаючи в свій Лексус і зриваючись з місця. Стаканчик чаю і дві сосиски в тісті, подяку за порятунок десятків тисяч і злодійський Жмур. Але гроші потрібно економити. Так, людей тут багато і всі гуляють. А ціну – скажені і ще ростуть. Чим злиденній народ в країні, тим дорожче ціни.
Ну що тут?! Я стою і дивлюся, як інший хлопець дошкуляє перехожих. Бачу, стирчить чол і не в кипиш, пиво смокче, і бомж до нього. Щось просить, а паря до нього відразу.
– - Шановний!!! Допоможіть на хліб, дайте дрібниця грошей?! – глаголет загадковий жебрак.
– - Пішов геть, товариш Хуй!! – встрял в бесіду хлопець. – Іді кради, вонючка!! – обломал він бомжа. – Надоелі напевно, бомжі?! – заулибался хлопець. Лох звернув увагу на нього, оглянув його і прийняв вихідне положення, прийнявши хлопця, за свого рівня громадянина. Той продовжив. – Только купив пивасик і толком не вип'єш.
– - Так. – протянул він. – только купив пиво, один підходить: «Дай два рубля?», зробив ковток, інший: «Допоможи виїхати на метро, з ментовки тільки відпустили.» Невже, наша доблесна міліція відбирає особисті гроші? Абсурд якийсь, по телевізору говорять зворотне.
– - Мда, так! – поддержал паря лоха. І той продовжив:
– - Зробив інший ковток: «Виручи, братка, зека бродягу …", ти вже сьомий робиш ковток.. – подчеркнул він.
– - Дванадцятий. – перебіл хлопче, використовуючи прийоми Нейролінгвістичного програмування і поради Карнегі.
– - Що? йміть зрозумів Лох.
– - А ти дванадцятий…
– - Чому?
– - А тому, що ми самі втомилися від цього життя, зима, плутанина в країні. Аж на душі щемить. Ось і вирішили організувати Незалежну Громадську Організацію Бездомних, коротше: НООБ! Уже офіс орендуємо і багатьом допомогли з житлом, з роботою, з поїздкою додому, для нас адже документи неважливі. Це робота паспортних столів і УФМС. Чесність в серці, а не на папері. Якою мірою міряєш, тієї тобі Бог і віддасть…
І лох відкрив Лопатник, а за спиною його менти вже спалили парю і чекають за могорич. Зазвичай це пиво і шаурма. А я не тушуюсь, не охота спугівать мішка, такий не часто трапляється, але невеликий прес стільникових купюр, підсипав і побажав процвітання, а хлопець його… подякував і швидко зник…
Фу, від міліціонерів пішов, а ось від своїх – ні. Коли зустрінеш, той свій, а так йдеш і витрачаєшся. Ось і я опинився своїм і підійшов до пари.
– С наваром, чи що, зьома-друг, красень, бачив, як ти його лазська… А я ментів на себе взяв, бачив, вони мене шманали?
– -Ти хто? – іспугано