І навіть розмовляти Із ними я боюсь.
Такий характер в мене – Нещастя немале:
«Мовчун» – усі говорять, Але… але…
На трамвайній зупинці Я зустрів дівча чудове,
Почалася розмова, За словечком слово…
І про все ми забули, Йде трамвай за трамваєм…
Так чого ж оце ми з нею Стоїмо і чекаєм?..
Не знав я, що кохання, Мов буря весняна,
Так раптом і неждано Прийде одного дня.
Пора вже розлучатись, Уже додому час…
– Пробачте, як Вас звати? – А Вас? А Вас?
Приспів:
На трамвайній зупинці Я зустрів дівча чудове,
Почалася розмова, За словечком слово…
І про все ми забули, Йде трамвай за трамваєм…
Так чого ж оце ми з нею Стоїмо й розмовляєм?
Така – то, друзі, справа, Таке в житті бува:
Співає безголосий, Мовчун не замовка!
Хотів я від любові Втікати, поки час,
Даю Вам чесне слово! Аж тут – якраз…
Приспів:
На трамвайній зупинці Я зустрів дівча чудове,
Почалася розмова, За словечком слово…
І про все ми забули, Йде трамвай за трамваєм…
Так чого ж оце ми з нею Стоїмо? – Бо кохаєм!
Коли в далеких 1940–1950–х роках світом стрімко облетів кінофільм «Серенада сонячної долини», до стрічки якої чудові композиції написав американський кінокомпозитор Гаррі Уоррен, а зіграв їх оркестр Гленна Міллера, студентський музичний Львів і гадки не мав, що у галицькій столиці незабаром звучатимуть прекрасні імпровізовані джазові мелодії. Піонером національного джазу, в якому звучав український мелос, став Ігор Хома. 1955 року він мав свій джазовий квінтет, а 1957–го створив ансамбль «Ритм». Джазмени починали джазувати в польській школі, навпроти політехніки.
У кінці 1950–х і на початку 1960–х років рідкісні концерти «Ритму» у Львові завжди проходили з аншлагами, ведучим усіх програм джаз – бенду був студент театральної студії при театрі імені Марії Заньковецької Богдан Ступка. Разом з Ігорем Хомою (фортепіано) біля витоків українського джазу стояв львівський трубач Володимир Кіт. 1960 року з колективом «Ритму» вони обидва, а також Олег Хома (ударні), Роман Гумецький (контрабас), Орест Довганик (саксофон) були єдиними представниками України на Першому Всесоюзному джазовому фестивалі в Радянському Союзі (Тарту, Естонія), де співали українську пісню «На трамвайній зупинці» Анатолія Кос – Анатольського і Ростислава Братуня, яка відразу ж стала хітом. Ігор Хома формував і розвивав імпровізаційний джаз, орієнтований на український мелос.
Володимир Кіт: «Ми грали для свого задоволення, навіть мали вже там своє жіноче вар’єте. Хто знає, що було би далі, якби Хома не поїхав у Москву 1957 року на Всесвітній фестиваль молоді і студентів. Ось там його вразив почутий джаз. Повернувся до Львова і відразу приступив до виснажливої роботи. Ми