«Цей знак – мій захист, – подумав Авіла, дивлячись на емблему. – Але зараз я захисту не потребую».
– А нехай, – сказав хуліган, урешті відпустивши руку Авіли й перемкнувши увагу на кельнерку. – А ти мила, – зауважив він. – Що, стовідсоткова іспанка?
– Так, – люб’язно відказала вона.
– Що, нічого ірландського в тобі не було?
– Ні.
– А хочеш?
Чоловік, звиваючись від істеричного сміху, стукнув кулаком по шинквасу.
– Дайте їй спокій! – наказав Авіла.
Той розвернувся, люто свердлячи іспанця очима.
Другий уболівальник штурхнув Авілу в груди:
– Будеш командувати, що нам робити?!
Авіла глибоко вдихнув – сьогоднішня довга подорож його втомила – і вказав на шинквас.
– Панове, будь ласка, сядьте. Я візьму вам пива.
«Як добре, що він лишився!» – подумала кельнерка. Хоча жінка і вміла себе захистити, але від того, як офіцер спокійно поводиться з цими двома дикунами, в неї трохи завмирало серце – і вона сподівалася, що цей чоловік лишиться до самого закриття закладу…
Офіцер замовив два кухлі пива й тонік для себе і знову сів біля шинкваса. Футбольні хулігани вмостилися обабіч адмірала.
– Тонік?! – дражнився один. – А я думав, ми разом вип’ємо.
Офіцер утомлено всміхнувся до кельнерки і допив свій тонік.
– На жаль, маю важливу зустріч, – мовив офіцер, підводячись. – Гарно вам посидіти.
Щойно він устав, як здоровані, мов за командою, різко опустили свої лапищі йому на плечі й посадили назад на стілець. В очах адмірала зблиснула іскра гніву – і згасла.
– Діду, гадаю, ти не став би залишати свою подружку з нами, – здоровань поглянув на кельнерку й огидно поворушив язиком.
Офіцер із хвилину тихо посидів, а потім сунув руку в кишеню кітеля.
Здоровані знову схопили його за рукави:
– Гей, що ти робиш?!
Офіцер повагом дістав мобільний телефон і сказав щось по-іспанськи. Мужики витріщилися на нього, а тоді адмірал знову заговорив англійською.
– Перепрошую, маю зателефонувати дружині й попередити, що прийду пізно. Схоже, доведеться затриматись.
– Оце вже діло, батяню! – сказав більший, випив одним духом свій кухоль і хряснув ним об шинквас.
– Наливай іще!
Наповнюючи кухлі хуліганів, кельнерка в дзеркало помітила, як офіцер натискає кілька клавіш телефона і прикладає до вуха. Додзвонившись, швидко заговорив по-іспанськи:
– Le llamo desde el bar Molly Malone, – промовив адмірал, прочитавши назву й адресу бару з підставки під кухоль, яка лежала на шинквасі. – Calle Particular de Estraunza, ocho. – І через кілька секунд додав: – Necesitamos ayuda inmediatamente. Hay dos hombres heridos6.
І поклав трубку.
«¿Dos hombres heridos?» Серце кельнерки закалатало.
Не встигла вона зрозуміти, що це мало б означати, як за шинквасом крутнувся білий вихор – офіцер різко розвернувся вправо й наддав ліктем у ніс більшому з хуліганів: пролунав