Медсестри вважали такі умови роботи принизливими. Більшість із них вибрали свою професію за покликанням, прагнучи дбати про тих, хто цього потребує – працюючи медсестрою, важко розбагатіти, – а ці методи робили з їхнього покликання посміховисько. Одна з медсестер, котра зараз працює в Buurtzorg, розповідає про свою попередню роботу в місцевій патронажній службі:
«Увесь день ми мусимо носити з собою систему електронної реєстрації, що зводить з розуму. Часом увечері мені доводилося відвідувати 19 різних пацієнтів. У таких випадках устигаєш лише зайти, накласти пов’язку або зробити ін’єкцію – і вийти. Ти ніколи не можеш якісно закінчити свою роботу. А коли приходиш додому, то увесь час думаєш: “Хоч би інша медсестра, яка після мене прийде, не забула зробити те чи те”».[27]
Інша медсестра розповідає схожу історію про свій досвід роботи в одній з місцевих патронажних служб:
«В останні роки я відповідала за 80 пацієнтів, яких ніколи добре не знала…Планування роботи здійснювалося кимось, хто не знав пацієнтів. Багато разів виникали проблеми, коли я не могла пояснити пацієнтові, чому ніхто не прийде або чому не дотримується узгоджений час. За сім років у мене було 14 менеджерів, і це теж виснажувало. Організація стала занадто великою та складною в управлінні. Ніхто не відчував відповідальності за догляд пацієнтів. Щодня серед колег були скарги й конфлікти».[28]
Третя медсестра розповідає ось таку історію:
«Останньою краплею стало те, що керівництво моєї попередньої компанії захотіло, щоб ми продавали всілякий дріб’язок пацієнтам. Ми мали продавати продукцію з внутрішньої аптеки, створеної організацією. Нам було дуже неприємно, що над нашими досвідом та чесністю чиниться така наруга. Для мене і для багатьох колег це був поворотний момент у відданості роботодавцю».[29]
Люди, які працюють у штаб-квартирах цих організацій, не вважають свою роботу набагато більш значущою. У міру зростання тих компаній таке ставлення поширювалося й на інші рівні управління. Щиро вірячи у те, що роблять, керівники на кожному рівні намагаються виконувати свою роботу: наглядати за безпосередніми підлеглими, звертаючи пильну увагу на відхилення у бюджеті, двічі перевіряючи кожен запит на виділення коштів, перед будь-якою зміною у курсі лікування переконувалися, що все узгоджено з фахівцями. Тим часом мотивація та ініціатива потроху опиняються на узбіччі.
Buurtzorg – організація, що спричинила революцію у сфері патронажу, – була заснована наприкінці 2006 року Йосом де Блоком. Йос працював медбратом протягом 10 років, а відтак піднявся по службових сходах, щоб розібратися з ролями керівництва та співробітників у патронажній організації. Побачивши, що не може домогтися змін зсередини, він вирішив заснувати власну компанію.