За усю путь вона не вимовила ані слова, сиділа накопичившись, була вже готова клясти усе, що з нею відбувалося, та більш за все вона не розуміла такого ставлення до себе. Водій умикнув mp3 програвач, та з нього залунала ненормальна «Голі-Долі». Веселий та дурнуватий мотив змусив Ґейдвіг крикнути водієві: «Вимкни цю дебілку!» – проте він зробив вигляд, що не розчув її вимоги. Зрозумівши, що усі намагання марні, Ґейдвіг вирішила діяти за обставинами. Напевно, у цій так званій корпорації не усе так просто та, маючи бажання, можна дізнатися багацько та обернути на свою користь.
Ці думки трошки заспокоїли її, і вона відкинулася на перила крісла. Забажалося сигарети. Уявивши себе у зламаному та подраному криноліні з сигаретою в зубах, Ґейдвіг голосно розсміялася. Все ж вона знала міру епатажу, яким безглуздим віна його собі не уявляла.
Ранок вона зустріла у своїй кімнаті і одразу ж впала у обійми ліжка та ковдри, заблокувавши двері з допомогою пульта та заткнувши вуха ватою. День був заважким, а ніч видалася ще більш буремнішою. Тому Ґейдвіг впала у чорну порожнечу, з якої її не зміг вивести навіть гучномовець.
***
Незважаючи на усе, вона спала до глупої ночі, так показав годинник, що миготів червоним. Після душу Ґейдвіг одягнула світло-салатову сукню, відімкнула двері та вийшла з кімнати. Цього разу підлога не думала везти її невідомо куди. Будинок здавався звичайним. Коридор освітлювався тьмяним світлом звичайних ламп. Ґейдвіг підійшла до сходів і зійшла у звичайну простору вітальню, у якій не було нічого особливого з того, що нагадувало їй залу, де вона вперше зустрілася з Іколом. Вона не помітила його одразу. Він сидів до неї спиною, та смакував віскі з льодом. Ґейдвіг намагалася тишком пройти повз нього, але він відчув її присутність і озирнувся до неї.
– Ти не реагувала на динаміки, – стомлено промовив він. – У чому справа? У ресторані?
– Так. Я була дурепою, що купилася на цю брехню. Не знаю, що ти робив, поки я була непритомна, вважаю, ти отримав те, що бажав.
– Ти справді так думаєш? – спитав Ікол. – Мені байдуже до цього. Доречи, мене ти би відчула навіть мертвою. Я тобі не казав, що зараз ти схожа на відгодовану Барбі?
Ґейдвіг оніміла від такого комплементу. Її худорлявість була природною, дієти їй не були потрібні і вона ніколи їх не дотримувалася, проте слова Ікола її образили.
– Тоді ти – ганчірка, бо справжній чоловік ніколи не дозволив би жінці тягати його за волосся, – випалила вона.
– Вау! Ти справді робиш успіхи.