Він жбурнув банкноти, і Деверс метнувся їх збирати.
Лорд Бродріґ зупинився біля дверей і озирнувся.
– Дещо хочу вам нагадати, торгівцю. Мої озброєні друзі не мають ані вух, ані язиків, ані освіти з інтелектом. Вони не можуть чути, говорити, писати, і їх навіть немає сенсу обстежувати психічним зондом. Але вони дуже добре розуміються на стратах. Я купив вас за сто тисяч кредитів, добродію. Сподіваюся, ви того варті. Якщо часом забудете про те, що вас купили і …спробуєте передати нашу розмову Ріосу, …вас стратять. Але стратять так, як я захочу.
І це тендітне обличчя раптом стало неймовірно жорстоким, через що облудна посмішка нагадувала кривавий вищир. На якусь мить Деверс побачив, що з очей його покупця визирає той самий космічний диявол, якому він запродав свою душу.
Він мовчки пішов до камери, а за ним ішли «друзі» Бродріґа з бластерами напоготові.
На запитання Дуцема Барра він із вдумливим задоволенням відповів:
– Ні, і це найдивніше. Це він мене підкупив.
Два місяці виснажливої війни не минули для Бела Ріоса даремно. Він став деспотичним та роздратованим.
Це роздратування він вихлюпував на сержанта Лака, який його обожнював.
– Почекайте за дверима, солдате, і відведіть цих людей до камери, коли я завершу. Поки не покличу, хай ніхто не входить. Втямили? Взагалі ніхто.
Сержант сухо віддав честь і вийшов з кімнати, а Ріос щось з огидою пробурмотів, глянувши на стос паперів, що потребували його уваги, потім згріб їх у верхню шухляду столу і зачинив її.
– Сідайте, – кинув він двом, які на нього чекали. – У мене не так багато часу. Правду кажучи, я взагалі не мав тут бути, але мені потрібно з вами поговорити.
Він поглянув на Дуцема Барра, який зосереджено пестив своїми довгими пальцями кришталевий куб із зображенням суворого обличчя його імператорської величності Клеона ІІ.
– По-перше, патрицію, – сказав генерал, – ваш Селдон програє. Слід визнати, що він добре бореться, бо ці люди з Фундації накидаються роєм, мов оскаженілі бджоли, і б’ються, мов навіжені. Кожну планету завзято захищають, а щойно ми її візьмемо, вони повстають, через що втримати її під контролем стає так само важко, як і завоювати. Але ми захоплюємо їх і утримуємо планету. Ваш Селдон програє.
– Але він іще не програв, – ввічливо пробурмотів патрицій.
– У самій Фундації не мають стільки оптимізму. Вони пропонують мені мільйони, щоб я не влаштовував їхньому Селдонові фінальне випробування.
– Так, про це вже ходять чутки.
– Ага, чутки мене випереджають? І останню вже теж хтось розбовкав?
– Що ви маєте на увазі?
– Та ж те, що оцей лорд Бродріґ, улюбленець Імператора, тепер за власним бажанням став другим за старшинством командувачем.
Деверс вперше заговорив:
– За власним бажанням, начальнику?