Короткочасний допуск жінок вільнослухачками в університети з подальшим обмеженням цього доступу, відкриття і закриття вищих жіночих курсів відображають хвилі цієї політики. Майже всі вищі школи для жінок були приватними. Це означало не лише вищу плату за навчання, а й необхідність боротися як за професійні права для випускниць, так і за саме існування цих шкіл. Таким чином, на шляху до знань жінки стикалися зі значно більшими труднощами, ніж чоловіки, особливо на початковому етапі – до кінця ХІХ століття. До таких складнощів належали також психологічні аспекти – подолання суспільної недовіри або відвертого несприйняття жіночої освіти, необхідність доводити свою інтелектуальну спроможність, що було для декого пов’язане з конфліктами в родині та оточенні. Тож історія вищої жіночої освіти в імперській Росії (і Наддніпрянській Україні зокрема) є фактично історією боротьби за цю освіту. Свідченням перемоги у цій боротьбі стала поява у 1910-х роках когорти жінок – професійних науковок, у тому числі університетських викладачок. Імена історикинь Наталії Полонської, Наталії Мірзи-Авакянц, археологині Валерії Козловської, філологинь Варвари Адріанової-Перетц і Софії Щеглової, хіміків Марії Васюхнової та Августи Павлинової, медика Софії Радзимовської, ботаніка Марії Щербини, фізіолога рослин Марії Мойсеєвої, астронома Євгенії Лаврентьєвої – це тільки короткий список випускниць вищих жіночих курсів, які продовжили наукову працю в Україні та за її межами. Крім них професійну освіту здобули тисячі педагогинь, лікарок та інших кваліфікованих працівниць.
Питання жіночої освіти – середньої, але насамперед вищої – це важлива й одна з перших сторінок історії жіночого руху. Досягнення освітніх та професійних прав було першим серед вимог жіночої емансипації, адже відкривало жінкам шляхи до самостійної праці, заробітку, а пізніше – і кар’єри у царині науки, яка тривалий час була сферою цілковитого чоловічого панування.
Радимо почитати 1. Дем’яненко Н., Прудченко І. Історія вищої жіночої освіти в Україні: Київський Фребелівський педагогічний інститут (1907–1920 рр.): монографія. – К.: Видавець Л. Галіцина, 2005. – 492 с.
2. Драч О. Вища жіноча освіта в Російській імперії другої половини ХІХ – початку ХХ століття: монографія. – Черкаси: Вертикаль, 2011. – 532 с.
3. Єршова Л. Жіноча освіта на Волині. – Житомир: Полісся, 2006. – 485 с.
4. Институтки: Воспоминания воспитанниц институтов благородных девиц / Сост., подг. текста и комент. В. М. Боковой и Л. Г. Сахаровой, вступ. статья А. Ф. Белоусова. – М.: Новое литературное обозрение, 2001. – 576 с.
5. Кобченко К. «Жіночий університет Святої Ольги»: історія Київських вищих жіночих курсів: монографія. – К.: МП «Леся», 2007. – 271 с.
