Постріл із глибин. Останній рейс «Лузитанії». Ерік Ларсон

належить Британії, та віддав наказ атакувати. Субмарина затонула після вибуху першої ж торпеди, і капітан підійшов ближче, щоб урятувати живих. З єкіпажу другої субмарини вижив лише один чоловік – від нього Гоппе й дізнався, що потоплена ним субмарина насправді була німецькою U-7 і командував нею його найкращий друг. «Вони були нерозлучними друзями вже багато років», – згадував капітан субмарини барон фон Шпіґель; він знав їх обох.

      Ці та інші історії можна знайти в «German Submarine War», Gibson and Prendergast, 17–18, 20; Neureuther and Bergen, «U-Boat Stories», 154—57; Thomas, «Raiders», 171–172.

      161

      Глибинні міни вперше використали в січні 1916-го, але спочатку вони не показали себе ефективною зброєю і ще рік не становили серйозної небезпеки для капітанів субмарин. Сонар – той самий прилад, що видає електронний писк у фільмах про підводні човни, – буде винайдено лише після закінчення Першої світової. Breemer, «Defeating the U-Boat», 34; Marder, «From the Dreadnaut», 350.

      162

      Forstner, «Journal», 14–15.

      163

      Neureuther and Bergen, «U-Boat Stories», 25.

      164

      Швіґер, військовий журнал.

      165

      Лоріа, позов.

      166

      Лист, Albert E. Laslett to Principal Officer, Liverpool District, 8 червня 1915 р., документи Міністерства транспорту, MT 9/1326, Національний архів Великої Британії. Факт того, що такі тренування дійсно відбувалися, задокументовано в різних паперах Адміралтейства, що зберігаються в Національному архіві Великої Британії. Наприклад, див. «„Лузитанія“ – американський процес», документи Адміралтейства, ADM 1/8451/56, Національний архів Великої Британії.

      167

      Відповіді позивачів на допитах свідків, які проводила компанія Hunt, Hill & Betts, клопотання пароплавної компанії «Кунард», 15 квітня 1918 р., Національний архів США, Нью-Йорк.

      168

      Свідчення, Ендрю Чалмерз, 18 квітня 1918 р., клопотання пароплавної компанії «Кунард», 15 квітня 1918 р., Національний архів США, Нью-Йорк, 20.

      169

      Свідчення, Вільям Томас Тьорнер, 30 квітня 1915 р., клопотання компанії Oceanic Steam Navigation щодо обмеження відповідальності власника «Титаніка», Національний архів США, Нью-Йорк.

      170

      «Лайнер „Кунард“», 939.

      171

      Walker, «Four Thousand Lives Lost», 169.

      172

      Документи Бейкера.

      173

      New York Times, 21 листопада 1915 р.

      174

      Свідчення, Вільям Томас Тьорнер, 15 червня 1915 р., «Слідство», 7.

      175

      Ці подробиі зазначено в «Типовому договорі учня» Мортона – угоді, яка зобов’язувала Мортона протягом чотирьох років підкорятися наказам капітана та його команди, а також «зберігати його та їх секрети». Крім того, в угоді зазначено, що учень не може «відвідувати таверни чи паби… та грати в неприпустимі ігри». Найголовніше – кожен учень зобов’язується «не залишати судно. без дозволу». У свою чергу учні отримували щорічну зарплату: у перший рік 5 фунтів і до 10 та більше