137
Кервер зазначає, що «нормальна» зона покриття бездротового зв’язку для субмарин складала «кількасот миль». У журналі Швіґера зазначено, що принаймні для U-20 ця зона була меншою. Koerver, «German Submarine Warfare», XIX. Ян Брімер стверджує, що на початку 1915 року відстань «надійної» передачі сигналу між субмариною і береговою станцією складала «до 140 морських миль». Breemer, «Defeating the U-Boat», 15.
138
Інтерв’ю Едґара фон Шпіґеля, «Лузитанія», експонат № 4232, Імперський воєнний музей, Лондон.
139
Spiegel, «Adventures», 20.
140
Інтерв’ю Едґара фон Шпіґеля, «Лузитанія», експонат № 4232, Імперський воєнний музей, Лондон.
141
Німецький капітан Пол Кеніґ сказав так: «З усіх капітанів найсамотнішим є капітан субмарини – він мусить у всьому покладатися лише на себе» («Voyage», 76).
142
За даними Ганса Кервера, станом на травень 1915 року в Німеччини було лише в середньому 15 підводних човнів, придатних для далеких виходів щодня. Зазвичай в один момент часу лише дві субмарини патрулювали Британські острови. Koerver, «German Submarine Warfare», XXI, XXIII.
143
Bailey, «Sinking», 54.
144
Compton-Hall, «SubmarineBoats», 14, 21, 36, 38–39, 99, 102, 109; Fontenoy, «Submarines», 8, 10.
145
Rössler, «U-Boat», 14; von Trapp, «To the Last Salute», 32–33; Neureuther and Bergen, «U-Boat Stories», 173.
146
Thomas, «Raiders», 82.
147
Папка «U-20», 6 лютого 1915 р., документи Міністерства оборони, DEFE/69/270, Національний архів Великої Британії.
148
Thomas, «Raiders», 81, 91.
149
Інтерв’ю Едґара фон Шпіґеля, «Лузитанія», експонат № 4232, Імперський воєнний музей, Лондон.
150
Thomas, «Raiders», 83.
151
Spiegel, «Adventures», 12.
152
Більше про сцену святкування Різдва див. у Thomas, «Raiders», 83–85.
153
Hoehling and Hoehling, «Last Voyage», 4; Thomas, «Raiders», 90–91. Розповідають, що одного разу на борту субмарини навіть було верблюденя.
154
«Господи! Маленький пес!» (Нім.)
155
Forstner, «Journal», 56–57; Neureuther and Bergen, «U-Boat Stories», 189; Thomas, «Raiders», 86.
156
Thomas, «Raiders», 86.
157
Spiegel, «Adventures», 15.
158
Koenig, «Voyage», 116.
159
Niemöller, «From U-Boat to Pulpit», 1.
160
Центнер розповідає цю історію в «Raiders», Thomas, 87–89.
У літературі про підводні човни безліч історій, які примушують дивуватися, як узагалі людина могла піти на службу в підводний флот Німеччини. Приклад: одна субмарина, U-18, спробувала атакувати основний британський флот на базі в Скапа-Флоу, коло північного узбережжя Шотландії. Її помітили з патрульного судна, траулера, та протаранили. Зіткненням пошкодило перископ субмарини та горизонтальне стерно (відповідає за сплиття й занурення). Капітан наказав негайно занурюватись, і субмарина спочатку каменем пішла на дно, а потім неконтрольовано спливла на поверхню. Субмарину знов протаранили – цього разу есмінцем.