Чоловіче тіло у традиційній культурі українців. Ірина Ігнатенко. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Ірина Ігнатенко
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Серия:
Жанр произведения: История
Год издания: 2016
isbn: 978-617-12-2966-2,978-617-12-2965-5
Скачать книгу
«жила», «ковбаса» тощо.

      Параско моя, коли ласка твоя, —

      Встав свого ровчака,

      Протів мого сторчака.

      Зрана свербить голова, у полудне – пича.

      А мій милий з своїм струком

      Прийде лем пуд вечір.

      А я хлопець жвавий, жвавий.

      Хитаються в мене жили;

      Ге так жили, як сустав,

      бо межи дівками став.

      Ой як би-с ми трохи дала

      кінчик замочити,

      То пішов би-м день орати,

      Три дні волочити.

      Наставиликінців – наробили (наплодили) старців.

      Я думала, що в нього маленький,

      Аж воно такий дрючок,

      Що як заложе, то так і душа високче.

      Святий Понеділку,

      Іспортив нам дівку:

      Ноги розкарячив,

      Вовну покулачив,

      Не пилою, не косою,

      А живою ковбасою.

      Чоловіче Матвію,

      Не бий, серце, в неділю,

      Бий мене в середу —

      Ковбасою, що спереду.

      Хотілаконець – утратила вінець.

      Прийшов Клочко під віконечко та й кличе,

      Підняв запаску, вийняв ковбаску та й тиче!

      Для жінок була би бідка, щоб Адам народився без кілка.

      Ішла дівка із ярмарку,

      Над річкою сіла,

      Руці, нозі розставила

      Та й заголосила:

      «Нехай поця воду п’є,

      Бо ковбасу їла!»

      Василь Меланку

      Поклав на лавку,

      Зірвав запаску,

      Всунув ковбаску.

      Ой хто ж мене за рученьку —

      Тому рукавичку,

      А хто мене за ніженьку —

      Тому черевички!

      Біля мене полежить —

      За пупу мене подержить —

      Тому гарнець меду,

      Коновочка пива,

      Щоб стояла жила.

      Сутичка козаків з татарами. Юзеф Брандт

      Також цікаво, що у сороміцькому фольклорі геніталії часто виступають як самостійні одиниці, що живуть окремим життям. Це виразніше і відвертіше передавало сенс певних ситуацій та значення статевого органу загалом.

      Шо таке за весєллє: хуй коноплі сєє,

      А баба регоче – вона сєят хоче.

      Ішла пизда по дорозі, а хуй ішов боком.

      Пизда на хуй подивилась: а вон з одним оком.

      Вийшов хуй к рєчкє і говорить речі,

      А там пизди седят,

      І сокири держат.

      Дивітеся, молодиці,

      Онде хуй на палиці.

      Одчиняйтеся, дверці, —

      Їде хуй у матерці.

      – Хую, хую бородатий, де ти забарився?

      – У містечку Берестечку з пиздами сварився.

      За річкою, за Дніпром,

      Загорівся пиздин дом,

      Біжить хуй з відром

      Заливати пиздин дом.

      Було дві ятрівочки,

      Положили хуя у ночовочки,

      Поставили й у запічку:

      «Отут лежи, наш батечку!»

      Та