Цикл ІІІ
Міфологія деяких частин людського тіла
У світоглядній картині світу важливими є уявлення про частини людського тіла, їхнє функціонування та лікування. Хоча тіло уявлялося цілісним, воно складалося з окремих частин зовнішніх і внутрішніх органів, з якими була пов’язана низка вірувань, прикмет і заборон.
Найбільш міфологізованими були волосся, нігті та зуби. Вірили, що саме в них сконцентровані життєві сили й енергія людини, що ці частини є носіями енергетичної інформації про саму людину та її тіла, тому ставитися до них треба вкрай обережно. Через це саме з волоссям, нігтями та зубами було пов’язано найбільше ритуалів, пересторог і вірувань.
Розпочнемо з волосся.
Уважне й поважне ставлення до волосся починалося ще змалечку. Майже повсюдно українці вірили, що «до року не можна стригти волосся – бо буде тупим, недорозвинутим; «якщо стригти раніше (року), то волосся буде погано рости»; «до року не стрижуть, щоб голова не боліла» тощо.[29] До того ж існувало переконання «якщо дитину не стригти до року, а рівно на рік в день народження, то вона буде щасливою і буде мати успіх та вдачу в житті в усьому».[30]
Річка. Полудень. С. І. Васильківський
Серед ритуальних практик важливе місце посідав обряд пострижин. Приміром, на Гуцульщині «мати бере дитину на руки, кладе обтяте волосся у вугол хати і каже: «Дивися, де кладу волосся, абись на тім світі знов знало, відки його взяти»(Бо людина мусить на той світ принести кожний кусник свого тіла – волосся, нігті)».[31]
Залежно від регіону дитину стригли вже відповідно до її статі у три-шість-сім рочків. Подекуди після пострижин під чоловічу стать хлопчиків садовили на коня, а опісля справляли частування. Найкращим днем для цього вважалося 1 вересня – Святого Семена: «На Семена постригай і на коня сажай» – казали у народі.
Обряд пострижин символізував перехід хлопчика з одного вікового стану в інший, його дорослішання. До того ж, як правило, новий статус закріплювався ще й через надання важливих атрибутів – хреста, поясу, чоловічого одягу.
На відміну від представників духовенства (які робили це і роблять на знак покірності перед Богом), українські селяни на загал не відрощували волосся, а стриглися (докладніше про це у розділі про чоловічу вроду).
Натомість у багатьох культурах існувала традиція на знак великої туги, горя, смутку збривати волосся, залишатись нерозчесаними або розпускати коси. В українців і донині побутує вислів «рвати на собі волосся», що означає крайній відчай, сердечний біль, гнів від безсилля. Вислови на зразок «нам’яти чуба» або «повиривати патли» означають погрозу та приниження суперника.
Козак-вершник. Юзеф Брандт
Цікаво, що сучасна медицина причини випадіння волосся, серед іншого, пов’язує з сильним стресом,